З англомовних поетів

by Diana

Переклав Михайло Нізовцов

Вільям Батлер Йейтс
Коли ви постарієте

Коли тривким безсонням старість вас заїсть,
Біля каміну відкладете книгу.
Вас спогади зігнуть, як гнуть вериги;
Фантомом із минулого нагряне вість.

Ви багатьох любили, вас – за красоту,
За вашу пристрасть, вірну чи невірну…
Єдина лиш любила вас безмірно
За сум в душі і на лиці – за пустоту.

Вогонь лизатиме поліна на жарінь,
Навіє смуток тріск – кохання щезло,
Полинуло на небо спішно в безлад,
Там спопелилося між зоряних горінь.
23.12.2014

William Butler Yeats
When You are Old

When you are old and gray and full of sleep
And nodding by the fire, take down this book,
And slowly read, and dream of the soft look
Your eyes had once, and of their shadows deep;

How many loved your moments of glad grace,
And loved your beauty with love false or true;
But one man loved the pilgrim soul in you,
And loved the sorrows of your changing face.

And bending down beside the glowing bars,
Murmur, a little sadly, how love fled
And paced upon the mountains overhead,
And hid his face amid a crowd of stars.

Джерело:
The Collected Poems of W. B. Yeats (1989)
When You Are Old by William Butler Yeats : The Poetry

Філіп Ларкін
Крокуємо, їдемо

Я хочу мати тривкий час
Від міст ковтки свободи
Серед полів і ферм,
Серед селян, де височать
Незайманими крони;
Там покій має верх.

На шумних вулицях газет
Продажі скоротились,
Деінде торг до цього часу.
Минуле позбулось прикмет.
Нувориші у мить з’явились
І темпами неволять маси.

Жорстокий світ, і маймо знати,
Чого чекати від Землі,
Коли втопаємо в безладді.
Нам від забруднених морів
Припливів чистих не діждатись.
Мій песимізм не в радість?

На вік зважати? Юнь? Юрба!
Її кафе лиш манить.
Хворіють діти. Під вікном
Парківки. Сайтів тьма,
І караван з дурманом;
Псує геть бізнес кров.

З облесним, як в лакизи, ротом
Чиркне папірчика чинуша
За п’ять відсотків баришу.
За десять – за гнилий відсоток! –
Віддасть і цілину вам оптом,
Продажний вичавить: «Прошу!..

Грабастай більше біля моря
І процвітай…»
А швидше треба, то й прискорить –
Земля вам вивільниться спором…
Та з почуваннями у корчах
Тривати довго так не може.

Давай відстрочку, кришка гроба,
Не плався цегла від спекоти.
Мандрівникам на всіх маршрутах
Вже ж нетрі відкривай, Європа,
Тобі знайомі до блювоти:
Наперсточник, в хот-дозі муха.

Так буде. В Англії пропали
Тінистий луг, за ним – провулок,
Палаци різьблені і хори.
Були в них книги, та загалом
Не вберегли, на жаль. Огулом
Все дороге, геть все – в потвори!

Багато я передбачав.
Не всьому бути у нагоді.
Сміття і жадібність – багато,
Щоб їх ніхто не помічав,
Їм оправдань нема сьогодні;
Спитає час ще з нас за блага.
07.07. 2014 р.

Philip Larkin
Going, going

I thought it would last my time –
The sense that, beyond the town,
There would always be fields and farms,
Where the village louts could climb
Such trees as were not cut down;
I knew there’d be false alarms

In the papers about old streets
And split level shopping, but some
Have always been left so far;
And when the old part retreats
As the bleak high-risers come
We can always escape in the car.

Things are tougher than we are, just
As earth will always respond
However we mess it about;
Chuck filth in the sea, if you must:
The tides will be clean beyond.
But what do I feel now? Doubt?

Or age, simply? The crowd
Is young in the M1 cafe;
Their kids are screaming for more –
More houses, more parking allowed,
More caravan sites, more pay.
On the Business Page, a score

Of spectacled grins approve
Some takeover bid that entails
Five per cent profit (and ten
Per cent more in the estuaries): move
Your works to the unspoilt dales
(Grey area grants)! And when

You try to get near the sea
In summer . . .
It seems, just now,
To be happening so very fast;
Despite all the land left free
For the first time I feel somehow
That it isn’t going to last,

That before I snuff it, the whole
Boiling will be bricked in
Except for the tourist parts –
First slum of Europe: a role
It won’t be hard to win,
With a cast of crooks and tarts.

And that will be England gone,
The shadows, the meadows, the lanes,
The guildhalls, the carved choirs.
There’ll be books; it will linger on
In galleries; but all that remains
For us will be concrete and tyres.

Most things are never meant.
This won’t be, most likely; but greeds
And garbage are too thick-strewn
To be swept up now, or invent
Excuses that make them all needs.
I just think it will happen, soon.

Джерело