З болгарської поезії

by Diana

Переклала Юлія Кос

БЛАГА ДИМИТРОВА

Пустини
Бях родена да обичам
и обичана да бъда.
Но животът ми премина
без любов почти.
Затова съм всепрощаваща
и не обвинявам
голите пустини,
които прекосявам.
Само ги запитвам
с поглед удивен:
– За какви ли градини
сте били родени?

Пустелі
Я народилась для кохання,
Коханою бути.
Але пройшла моя доля, без нього
Дарма.
Тому я прощаю і не кленю
Безкрайні пустелі, які перейду.
Лише запитає погляд незнаний:
«Для котрих садів
Вас Бог народив?»

Джерело

ЯНА ЯЗОВА

В нощта
И тя простра ръцете си студени, безжизнено се вгледа в мен.
А устните мъртвешки вцепенени и поглед безучастно заледен.
Нощта… Защо е толкоз безучастна?
Като всички нощи… А сякаш тази, по-опасна

от всяка нощ, тежней. Вървя. Изсмях се, тя оттекна.
Зловеща лудост в погледа й зей. Устата ми повехна.
Дъхът й — мухлест дъх на самост и разлъка.
И в моя тих вървеж каква бунтовна мъка!

Спрях… и се озърнах… и се присвих в полите й студени.
За първа нощ, когато се озърнах, не беше ти до мен, не беше ти до мене.
Стопли ме, нощ; стопли ме, нощ, страхотна!
Без дъх, без ум. И колко си самотна…

Вночі
Вона протягує холодні руки, втупивши погляд неживий.
Вуста, мов мертві затуливши, холодні очі зупинив.
О, ніч! Чому ти так байдужа. Ти як всі ночі, гірша ти?
Іду, бреду…у ній лунає…
Зловіщий погляд неживий.
Це погляд одинокості й розлуки
І я ступаю, скільки муки.
Я зупинюсь і повернусь. Окутаюсь її холодним духом.
У першу ніч, коли я повернусь. Ти не мені…
Ти не була до мене…
О ніч, зігрій мене , без подиху, без розуму зігрій.
Джерело