З Еуґеніуша Ткачишина-Дицького

by Diana

Переклав Богдан Горват
Джерело:
Tkaczyszyn-Dycki, Eugeniusz. Kochanka Norwida. – Biuro Literackie.
Wrocław, 2014 – 5-12 s.

І.
Пісня про депортації
я прокинувся вночі і відкрив
правду котрої не хотів
знати: що це не мої вірші
хоч я і встиг прокрастися

до шкільних підручників і постаріти
це не моє місце
моє місце у Вільці Кровіцькій
у сусідній Боровій Горі

звідки вивезли мою матір на совєцьку
Україну та вона їм втекла

ІІ.
адже стверджено і підтверджено
що поезія мусить опиратися
перед усім отже не піддаватися
розумінню й осягненню

як то моя матір яку вивезли
потім вдруге в 1947 році
щоб не створювала більше
загрози але про це прочитаєш

собі в одній примітці
в моєму найістотнішому вірші

ІІІ.
Груденщина

мою матір вивезли на совєцьку
Україну та вона їм втекла
не без допомоги двоюрідних братів
польських хлопців з АК що не зрадили

її вивезли потім вдруге
а на спустошеній знеможеній
батьківщині Груденщині зведено
згодом гарненький костелик (ніколи

у ньому не був) це не моє місце
моє місце у польщизні

ІV.
гарненький гарненький костелик
посеред давнього уніатського
обійстя але ніколи у ньому
я не буду у себе (хоч і написав був

багато віршів) це не моє місце
моє місце з того боку з матір’ю
я прокинувся вночі і відкрив для себе
правду котрої не хотів

знати: моє місце
у польщизні неначе у костелику

V.
гарненький гарненький костелик
посеред давнього уніатського
обійстя але ніколи у ньому
я не буду у себе хоч я вже встиг

прокрастися до шкільних
підручників і постаріти це не
моє місце (на думку пана
Чекальського) моє місце

у транспорті з того боку
з матір’ю у вагоні з худобою

VІ.
Плач

матір вивезли потім вдруге
її не можна було не вивезти
з Груденщини у Боровій Горі
звідки бабуся годувала й допомагала

українським солдатам (щоправда завжди
під покровом ночі) закінчитись
це мало якнайгірше для жінки і дочки
різуна закінчитися мало іще гірше

для онука різунів
котрий зрадив але про це так само
прочитаєш собі в одній примітці
в моєму найтемнішому вірші

VІІ.
отже зрадив хоча й паломничав
на святу могилу отця Михайла
Вербицького у Млинах (щоправда завжди
під покровом листопадової ночі)

і біля неї вимовляв слова
молитви не пам’ятаю нині
про що молився у Млинах (щоправда завжди
за відсутності сполонізованого

ойца) але досі не можу забути
плачу моєї матері над тією могилою

VІІІ.
я прокинувся вночі
і відкрив правду
котрої не хотів знати
моє місце

або в польщизні (неначе
в костелику) або в вагоні
тобто з того боку з матір’ю
у вагоні з худобою хоч і не знаю

куди б я мав забиратися
пан Чекальський очевидно це знає