З англомовних поетів

by Diana

Переклала Валерія Олондарь

Редьярд Кіплінг
Якщо…

Якщо у поєдинку з усіма навколо
Ти не відступиш й будеш далі йти,
Не опускаючи очей додолу,
Без сумнівів крізь праведні шляхи

Чекати довго дні, роки, століття,
Знести брехню, зневагу і ганьбу,
Пройти із вірою крізь лихоліття
І зберегти душі святу красу,

Не бути вченим, але мудрим бути
І мріяти, але не повсякчас,
Упасти й знов тріумф відчути,
Байдужим бути до життя окрас,

Вітати радо правду у години,
Коли б не варто з нею в світ іти,
Плекати істину одну єдину
І знову в бій, і знову до мети…

Не боячись утрат всім ризикнути,
Що за життя правдиве назбирав,
Програти й, наче сон, забути,
Що у житті колись ти програвав,

Своєму серцю імпульс новий дати,
Коли в тобі уже бракує сил,
Всю волю у кулак зібрати,
Направити до вогняних світил,

У натовпі триматись завжди вправно,
Із королем розмову дружню завести,
На ворогів не злитись, що недавно,
Здавалось, друзі ще твої були.

Якщо вхопитись зможеш за хвилину,
Не втративши шалену мить буття,
Мій синку, ти уже Людина!
Тож не змарнуй тепер своє життя!

If
If’ first appeared in his collection ‘Rewards and Fairies’

If you can keep your head when all about you
Are losing theirs and blaming it on you,
If you can trust yourself when all men doubt you,
But make allowance for their doubting too;
If you can wait and not be tired by waiting,
Or being lied about, don’t deal in lies,
Or being hated, don’t give way to hating,
And yet don’t look too good, nor talk too wise:

If you can dream—and not make dreams your master;
If you can think—and not make thoughts your aim;
If you can meet with Triumph and Disaster
And treat those two impostors just the same;
If you can bear to hear the truth you’ve spoken
Twisted by knaves to make a trap for fools,
Or watch the things you gave your life to, broken,
And stoop and build ’em up with worn-out tools:

If you can make one heap of all your winnings
And risk it on one turn of pitch-and-toss,
And lose, and start again at your beginnings
And never breathe a word about your loss;
If you can force your heart and nerve and sinew
To serve your turn long after they are gone,
And so hold on when there is nothing in you
Except the Will which says to them: “Hold on!”

If you can talk with crowds and keep your virtue,
Or walk with Kings—nor lose the common touch,
If neither foes nor loving friends can hurt you,
If all men count with you, but none too much;
If you can fill the unforgiving minute
With sixty seconds’ worth of distance run,
Yours is the Earth and everything that’s in it,
And—which is more—you’ll be a Man, my son.
Джерело

Ангельська година
Рано чи пізно, всерйоз чи то в жарт,
Зупиниться час, не надійся на фарт,
Підіб’ється підсумок прожитих літ,
Відкриються карти й залишений слід.

З моменту народження і у труні
Вибір завжди належить тобі,
Суд – то не кара, це зведення сум,
Що у житті ти своєму здобув.

Пристрасті, вчинки, звички, думки –
Стануть відомі усі сторінки,
Що за життя у душі написав,
Все, що подумав, і все, що сказав.

Суд неминучий – просто фінал,
Для когось спасіння, комусь – трибунал.
Нічого не зміниш, вже зважено все,
І каяття там, на жаль, не спасе.


The Hour of the Angel

“Stalky”
From “Land and Sea Tales”

Sooner or late in earnest or in jest
(But the stakes are no jest) Ithuriel’s Hour
Will spring on us, for the first time, the test
Of our sole unbacked competence and power
Up to the limit of our years and dower
Of judgment–or beyond. But here we have
Prepared long since our garland or our grave.

For, at that hour, the sum of all our past,
Act, habit, thought, and passion, shall be cast
In one addition, be it more or less,
And as that reading runs so shall we do;
Meeting, astounded, victory at the last,
Or, first and last, our own unworthiness.
And none can change us though they die to save!
Джерело

Ромул і Рем

Навряд чи знав вовчиці син,
Що затівав свій дім,
Яким величним стане він
І створить місто Рим.

Простий із заходу дивак
Ішов повз річку Тибр,
І збудував стіну хлопчак,
Яка сподвигла спір.

Сварилися не раз брати.
І глузував один
Із висоти тої стіни,
Що вщент зламала мир.

Швидкий, як блискавка, удар
Був швидше всіх думок,
На душу впав тяжкий тягар,
Убитий брат замовк.

Звела все влада нанівець,
Підтвердять всі митці,
Що Ромул був немов сліпець,
І цезар, і отці.

Відправив брата до богів,
Взяв дерн і камінь він,
Пішов до нових берегів,
Стіну де знову звів.

Romulus and Remus
Canadian
Oh, little did the Wolf-Child care
When first he planned his home,
What City should arise and bear
The weight and state of Rome.

A shiftless, westward-wandering tramp,
Checked by the Tiber flood,
He reared a wall around his camp
Of uninspired mud.

But when his brother leaped the Wall
And mocked its height and make,
He guessed the future of it all
And slew him for its sake.

Swift was the blow–swift as the thought
Which showed him in that hour
How unbelief may bring to naught
The early steps of Power.

Foreseeing Time’s imperilled hopes
Of Glory, Grace, and Love
All singers, Caesars, artists, Popes
Would fail if Remus throve,

He sent his brother to the Gods,
And, when the fit was o’er,
Went on collecting turves and clods
To build the Wall once more!
Джерело

Щастя
Скільки людей – стільки смаків,
У кожного свої турботи,
Пріоритети теж свої
У вірі, друзях, у роботі.

Хтось любить сонце понад все,
Купається в промінні слави,
А хтось за місяця лице
Терпітиме життя удари.

Володарює сонце вдень,
Коли працюють всі довкола.
А місяць – цар для тих людей,
Кому приємна ночі мова.

Хтось возвеличує зорю,
В її блискучім сяйві ніжнім,
За неї піде й на війну,
Кружляють де комети грізні.

У кожній миті щастя є,
Лиш треба бережно тримати,
І кожен день життя своє
З новим завзяттям починати.

The Glories
IN FAITHS and Food and Books and Friends
Give every soul her choice.
For such as follow divers ends
In divers lights rejoice.

There is a glory of the Sun
(‘Pity it passeth soon!)
But those whose work is nearer done
Look, rather, towards the Moon.

There is a glory of the Moon
When the hot hours have run;
But such as have not touched their noon
Give worship to the Sun.

There is a glory of the Stars,
Perfect on stilly ways;
But such as follow present wars
Pursue the Comet’s blaze.
There is a glory in all things;
But each must find his own,
Sufficient for his reckonings,
Which is to him alone.
Джерело

Денні Ебс

Стіна
Вона не з мармуру, і навіть не з цеглини –
З каміння, що скотилось з гір.
Стіна – притулок для людини,
Що загубилася, втомила зір.

Ім’я її в путівнику не знайдеш,
Побачить зможеш тільки в Гламорган.
Одна, сорок чотири темпи довжиною.
Висока, не якийсь там вам паркан!

Її зрівнять не можна із травою,
Сховає вас під час дощів.
Метелики не пролітають стороною,
Каміння сіре, наче дим.

Жодній будівлі не зрівнятись з нею,
Вона для тих, хто знає золота ціну.
Одна така вона у цій країні,
Чудова, не знайти більше таку.

A Wall
In a firld in the Country of Glamorgan.
You won’t find it named in any guidebook.
It lies, plonk, in the middle of rising ground,
Forty-four paces long, high as your eyes,
It begins for no reason, ends no place.
No other walls are adjacent to it.
Seemingly unremarkable, it’s just there,
Stones of different sizes, different greys.
Don’s say this wall is useless, that the grass
On the shadow side is much like the oher.
It exists for golden lichens to settle,
For butterflies in their obstacle race
Chasing each other to the winning post,
For huddling sheep in a slanting rainfall,
For you to stay, this wall is beautiful.
Джерело

Роберт Лі Фрост

До Землі
Любов бриніла на губах,
Триматись бракувало сил,
Вона солодка, як у снах,
Мені відкрила небосхил.

Я відчував цей смак солодкий,
Як мускус, наче виноград
Він плівся по лозі, і спокій
У сутінках наповнив сад.

Він бив у голову нестримно,
Жимолості рясна краса
Відкрилася мені невинно,
На руки впала нам роса.

Я марив, прагнув насолоди,
Коли був зовсім молодим,
Від пелюсток троянди вроди
Опікся я і став твердим.

Тепер лише бракує солі,
І я тепер вже сам не сам.
Я сповнений вини і болю
Скорився віддано сльозам.

Я знову хочу засіяти
Від запахів гвоздик, кори,
І щастя знову відшукати,
Нові пізнати кольори.

Пошматаний, увесь у шрамах,
До сонця руку підійму
І не спиратимусь у травах,
Чи то в піску, коли впаду.

Не передати словом болю,
Бракує мені знову сил,
Щоб витерпіти свою долю,
Не вистачить земних мірил.

To Earthward
Love at the lips was touch
As sweet as I could bear;
And once that seemed too much;
I lived on air

That crossed me from sweet things
The flow of—was it musk
From hidden grapevine springs
Down hill at dusk?

I had the swirl and ache
From sprays of honeysuckle
That when they’re gathered shake
Dew on the knuckle.

I craved strong sweets, but those
Seemed strong when I was young;
The petal of the rose
It was that stung.

Now no joy but lacks salt
That is not dashed with pain
And weariness and fault;
I crave the stain

Of tears, the aftermark
Of almost too much love,
The sweet of bitter bark
And burning clove.
Джерело

Вогонь і лід
Життя закінчиться в вогні, –
Сказав один мудрець мені,
Другий сказав, що лід розтане,
І отже, всім кінець настане.
Не знаю, що судилось нам,
Свій голос за вогонь віддам.
Якщо померти двічі треба,
То лід дістанеться до неба,
Замерзне все в нас на землі,
Та не страшний кінець мені.

Fire and Ice
Some say the world will end in fire,
Some say in ice.
From what I’ve tasted of desire
I hold with those who favor fire.
But if it had to perish twice,
I think I know enough of hate
To say that for destruction ice
Is also great
And would suffice.
Джерело