Пенніенн Віндзор. Героїні

by Diana

Переклала Ольга Нестерова

Джерело: Poetry 1900-2000 / editor Meic Stephens. – Llandysul: Gomer Press, 2007. – Р. 606-60

Ми звичайні жінки
Нас багато і всі, як одна, проти схилів непевних повстали на пагорбах доль
Ми дітей ведемо неслухняних вперед проти опору вулиць
І штовхаємо далі життя крізь ліміт повсякдення
Ми духом змучені і ниці, і вперто наші сумки із «Теско» несемо,
Спиняємось колись, і погляд губиться у місті

Зникає пагорб вдалині, а з ним і пустотливі діти –
А інші діти поринають у неспокій шкільного життя –
Тут мама Менді, мама Джона, мама Дейва
І мама Кейт, і мати Сери, і матуся Трейсі
– ми руками махаємо у плямах червоних від ноші і митого посуду –
І Ловимо лиш відзвуки уваги, проходячи повз них, ущерть захоплених якоюсь грою

Після сніданку, із хліба і масла, і чаю
Ми вдягаємо сині, і білі, рожеві, в клітинку, халати
І вдома наводимо лад, прибираємо ґанок і двір заметем
І звичайно наводимо лад на маленьких верандах терас
І пагорб ми бачимо вгору і вниз і вгору і вниз і угору і вниз

Пізніше, як дзвоник шкільний продзвенить
А малеча посне,
Мама Менді і мама Сери зустрінуться собі на вулиці
І втечуть від дощу
І мама Дейва, і мама Джона – та інші – зупиняться на чай

Тож ми є дикі жінки
Дівчата з секретами, мандрівниці, інженерки, куртизанки, зірки із книг і фільмів –
Прокладаємо шлях наш для втечі з тенет
Полонені терасами й «Теско», повстаємо із хатнього пилу як героїні.
HEROINES
We are the terraced women
piled row on row on the sagging, slipping hillsides of our
lives.
We tug reluctant children up slanting streets
the push chair wheels wedging in the ruts
breathless and bad tempered we shift the Tesco carrier bags
from hand to hand
and stop to watch the town
The hill tops creep away like children playing games
our other children shriek against the school yard rails
‘there’s Mandy’s mum, John’s mum, Dave’s mum,
Kate’s mum, Ceri’s mother, Tracey’s mummy’
we wave with hands scarred by groceries and too much
washing up
catching echoes as we pass of old wild games
after lunch, more bread and butter, tea
we dress in blue and white and pink and white checked
overalls
606
and do the house and scrub the porch and sweep the street
and clean all the little terraces
up and down and up and down and up and down the hill
later, before the end-of-school bell rings
all the babies are asleep
Mandy’s mum joins Ceri’s mum across the street
running to avoid the rain
and Dave’s mum and John’s mum – the others too – stop
for tea
and briefly we are wild women
girls with secrets, travellers, engineers, courtesans, and stars
of fiction, films
plotting our escape like jail birds
terraced, tescoed prisoners rising from the household dust
like heroines.