З поезій Роберта Крілі

by Diana

Переклав Джон Гнатів

Повернення

Тихо, як і личить таким місцинам;
понура вулиця, не то сніг, не то дощ,
безкінечна, але кінчається тьмяними дверима.
За ними ті, хто будуть там завжди,
тихі, як і личить таким людям, –
наразі достатньо бути тут і
знати, що одні з тих дверей мої.

Return

Quiet as is proper for such places;
The street, subdued, half-snow, half-rain,
Endless, but ending in the darkened doors.
Inside, they who will be there always,
Quite as is proper for such people –
Enough for now to be here, and
To know my door is one of these.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.5)

За Лоркою
Для М.Марті

Церква – то бізнес, а багатії –
бізнесмени.
Коли б’ють у дзвони,
бідні пробираються всередину, і, коли помирає бідняк,
йому ставлять
дерев’яний
хрест, поспіхом проводячи обряд.

Та коли помирає багатій,
вони довго возяться з Таїнством,
несуть золотий хрест, і, співаючи doucement, doucement,
прямують на кладовище.

Бідняки люблять це
і думають, що за божевілля.

After Lorcа
for M. Marti

The church is a business, and the rich
are the business men.
When they pull on the bells, the
poor come piling in and when a poor man dies, he has a
wooden
cross, and they rush through the ceremony.

But when a rich man dies, they
drag out the Sacrament
and a golden Cross, and go doucement, doucement
to the cemetery.

And the poor love it
and think it’s crazy.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.121)

Одруження

Першим дорученням,
яке він дав їй,
була золота
весільна каблучка.

Другим – прокинувшись
пізно вночі,
він підвівся на лікоть,
і поцілував її.

Третім і останнім,
з яким він і
його любов померли,
було життя з нею.

A Marriage

The first retainer
he gave to her
was a golden
wedding ring.

The second – late at night
he woke up,
leaned over on an elbow,
and kissed her.

The third and the last –
he died with
and gave up loving
and live with her.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.170)

Тунель

Цієї ночі ніщо не вічне,
а надто час.
Якби було полум’я,
воно б горіло і зараз.

Якби милість Божа,
я б уже давно був у раю.
Гадаю, світло –
це остання ява.

Та все повертається,
і любов, і луна, і
час, що веде
любов у пітьму.

The Tunnel

Tonight, nothing is long enough—
time isn’t.
Were there a fire,
it would burn now.

Were there a heaven,
I would have gone long ago.
I think that light
is the final image.

But time reoccurs,
love—and an echo.
A time passes
love in the dark.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.177)

Мною керує мій страх смерті

Мною керує мій страх смерті.
Він мене мертвить.

Предмет у моїй руці незворушний
і він не

додасть мені часу. Він зник,
і ось я знову

негожий, безсилий,
а пекло – всесильне,

та я не здамся йому.
За ним же немає нічого.

I Am Held by My Fear of Death

I am held by my fear of death.
I am deadened with it.

The thing in my hand is impassive
And will not

Give me time. It is gone
And again I am

Useless, impotent,
And the hell is potent

Though I will not give in to it.
There is nothing beyond it.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.49)

Ніч

У внутрішньому
дворі опівночі, о

півночі. Місяць
замкнений у собі,

кому, як не
людині це знайомо.

La Noche

In the court-
yard at midnight, at

midnight. The moon is
locked in itself, to

a man a
familiar thing.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (145)

Ловлячи птаха

Сонце сідає нерівномірно і люди
лягають спати.

Нім має тисячу очей.
небо так низько, що можна дістати.

З кожною ніччю все
дедалі важче і

важче. Для мене
мозок мій – моє каліцтво.

Chasing the bird

The sun sets unevenly and the people
go to bed.

The night has a thousand eyes.
The clouds are low, overhead.

Every night it is a little bit
More difficult, a little

Harder. My mind
To me a mangle is.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 pdf (ст.60)

Щасливчик

Хто б тебе полюбив,
якби не твої шість

футів росту, рум’яне
обличчя і усмішка. Ходив

би всю ніч, цілісіньку
ніч, і ніхто, ніхто

б на тебе не глянув.

The Happy Man

Who would love you
if you were not six

feet tall, a rudy face, a
smiling face. You

would walk all night, all
night, and no one, no one

would look at you.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.66)

На чиєсь одруження

Усю ніч у задумливому
настрої, вона

сама дійшла
висновку, якого досі

цуралась. Вона
прокинулась самотньою,

спала
добре, і саме

через це її
розум був ясніший, менш

захищений –
однак певний.

For Somebody’s Marriage

All night in a thoughtful
mood, she

resigned herself to a
conclusion – heretofore

rejected. She
woke lonely,

she had
slept well, yet

because of it her
mind was clearer, less

defended –
though confident.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.67)

Вибачення

Я думаю написати сонета
для жінок без одежі. На

знак ввічливості до
них, звісно ж.

The Apology

I think to compose a sonnet
On ladies with no clothes. A

Graciousness to them,
Of course.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.70)

До друга

Ти єдина людина, яка
спускається вулицею на

велосипеді. Любов – це певність,
бо є певною сама у собі.

Алфавіт – це літери,
ондатра була моїм другом дитинства

Але любов вічна
і безнадійна однаково.

For a Friend

You are the one man
coming down the street on

A bicycle. And love is certainty
because it is sure of itself.

The alphabet is letters,
the muskrat was a childhood friend.

But love is eternal,
and pathetic equally.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.71)

Шлях

Не мені обговорювати поведінку
своєї коханої в ліжку,
як і не їй мою –
я б не дозволив собі такий коментар із ввічливості.

Ось їду берегом озера, що
біля замку, у лісі,
і в захваті від виду фортеці,
маю юнацьке відчуття, що у мене все добре.

Ну гаразд, знаючи чоловіків,
додам тут одне:
знайдіть і ви хорошу дружину
і кохайте її так палко, як можете.

The Way

My love’s manners in bed
are not to be discussed by me,
as mine by her
I would not credit comment upon gracefully.

Yet I ride by the margin of that lake in
the wood, the castle,
and the excitement of the strongholds,
and have a small boy’s notion of doing good.

Oh well, I will say here,
knowing each man
let you find a good wife too,
and love her as hard as you can.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.168)

Співаючи пісеньку

Я співаю пісеньку сплячої дружини,
яка вийшла заміж щоби спати,
яка б не спала лише заради того, щоб вийти заміж;

яка може не спати на світанку, однак
яка ніколи не може піти спати, якщо є
хороша причина, щоб не йти спати;

яка спить заради того, щоб спати,
у якої в голові нічого, крім сну немає,
яка б навіть і не почула тебе, якби до неї звернутись.

Sing Song

I sing the song of the sleeping wife,
who married to sleep,
who would not sleep simply to get married;

Who can be up at dawn, yet
never can go to sleep if there is
a good reason not to go to sleep;

who sleeps to sleep,
who has no other purpose in mind,
who wouldn’t even hear you if you asked her.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.190)

Час

Вони входять і провалюються
у величезну тріщину в підлозі,
кімната перевернута на бік так,
що підлога в ній – стіна.

Вверх і вниз падають вони
у тріщину, не маючи
змоги опертися ні
на підлогу, ні на стіну.

Місце, до якого добирається час,
ним і поглинається.
Всього, що було ще мить тому,
тепер вже немає.

Time

They walk in and fall into
the large crack in the floor
with the room upended on side
to make the floor a wall.

Upwards and downwards now
they fall into the crack,
having no floor,
or ceiling to refer to,

What times comes to
the place it all goes into.
all that was an instant ago
is gone now.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.229)

Не підписуй нічого

Їздив верхи, як це мав за звичку,
і бачив у полі стадо корів.

Мій кінь
гнався

за ними. І я, несміливий
аккомпаніатор, так само.

Як каже китайське прислів’я:
якщо ти ляжеш у полі

й заснеш,
тебе знайдуть у полі

сплячим.

Don’t Sign Anything

Riding a horse as was my wont,
there was a bunch of cows in a field.

The horse
chased

them. I likewise, an uneasy
accompanist.

To wit, the Chinese proverb goes:
if you lie in a field

and fall asleep,
you’ll be found in a field

asleep.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.130)

Гітаристи

Музика – це танець
для тих, хто не танцює, це

непристойне вертіння, що починається
зі стегон і тут же переходить

у голову.

Los Guitaristas

Music is a dance
for the once who don’t dance, it is

a wiggle, obscene, beginning with the
hips, and ascending forthwith

to the mind.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.47)

Змова

Ти присилаєш мені свої вірші,
я відсилаю тобі свої.

Почуття пробуджуються
навіть у випадкових листуваннях

Давай зненацька
оголосимо весну. Кепкуватимемо

з усіх інших
геть з усіх.

Я надішлю ще й фотографію,
якщо ти відправиш мені свою.

The Conspiracy

You send me your poems,
I’ll send you mine.

Things tend to awaken
even through random communication

Let us suddenly
proclaim spring. And jeer

at the others,
all the others.

I will send a picture too
if you will send me one of you.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.131)

Як то кажуть

Попід деревом сидів я
на м’якій траві й

дивився на двох щасливих
дятлів, стур-

бованих моєю присутністю. А
чому б і ні, сказав

я собі, чому
б і ні.

Like They Say

Underneath the tree on some
soft grass I sat, I

watched two happy
woodpeckers be dis-

turbed by my presence. And
why not, I thought to

myself, why
not.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982(ст.144)

Кінець

Коли дізнаюся, що люди думають про мене,
я занурююся у свою самотність. Сірий

капелюх, куплений давно, набрид.
У мене більше немає чітко поставленої мети.

Відчуття удушення
стискає горло.

The End

When I know what people think of me
I am plunged into my loneliness. The grey

hat bought earlier sickens.
I have no purpose no longer distinguishable.

A feeling like being choked
enters my throat.

Джерело:
The Collected Poems of Robert Creeley. Berkeley: University of California Press, 1982 (ст.133)