Мішель Уельбек. Вижити

by Diana

Переклала Мія Марченко
Джерело

Літературна праця –
єдине ремесло, яким можна займатися задарма, не виставляючи себе при цьому на посміх.
Жюль Ренар

Мертвий поет більше нічого не напише. Ось чому важливо лишатися живим.
Інколи вам буде складно триматися цього умовиводу. Особливо у періоди глибокої творчої кризи, коли збереження власного життя здаватиметься болісно безпідставним; адже ви все одно не пишете.
Але нема на то ради, адже по суті ви нічого не знаєте про причини кризи. Зрештою ви будете змушені визнати це, якщо наважитесь зазирнути собі в душу, не вдаючись до обману. Під час таких спроб, бувало, траплялися химерні речі.
Якщо вам більше не пишеться, можливо, це провіщає зміну форми. Чи зміну теми. Або і те, і те. Хоча, ймовірно, це й справді прелюдія вашої творчої смерті. Та ви цього не знаєте. Так само, як не маєте зеленого поняття про ту частину самих себе, яка спонукає вас писати. Бо ви знайомі з нею лише у приблизних та суперечливих формах. Що воно? Егоїзм або покликання? Жорстокість чи милосердя? Це може бути що завгодно. І це тільки доводить: насправді ви нічого не знаєте про свою творчу сутність, тож не варто прикидатись. Лишайтеся чесними й смиренними перед обличчям вашого невігластва, перед цією таємничою частиною вас самих.
В цілому, багато пишуть не лише поети, що доживають до старості; зрештою старість – скупчення настільки особливих фізичних та ментальних процесів, що їх шкода було б не пізнати.
Отже, вижити дуже складно. Можна звісно використати стратегію Пессоа : знайти невибагливий приробіток і мирно дожидати смерті, нічого не публікуючи.
Та на практиці виникають складнощі, які важко ігнорувати: відчуття, що ви даремно витрачаєте час, що ви не на своєму місці, що вас не цінують по заслугах… все це дуже скоро стає нестерпним. Тож утриматись від спиртного буде важко. Врешті-решт на вас чекають гіркота та отруйна туга, за якими швидко приходять апатія та повне творче безпліддя.
Так, рішення вижити має свої вади, та загалом це єдиний спосіб. Не забувайте про психіатрів, що наділені правом виписувати лікарняні. Хоча, наприклад, тривалого перебування у психіатричних лікарнях уникати – це надто руйнівна практика. Вдавайтеся до цього у крайньому разі, коли вже маєте обирати між цим і ночівлею під мостом.
Механізми соціальної підтримки (допомога по безробіттю і таке інше) мають бути використані на повну, так само як і фінансова підтримка більш забезпечених друзів. Не надто переймайтеся почуттям вини з цього приводу. Поет – це священний паразит.
Поет – священний паразит; так само, як давньоєгипетські скарабеї, він розкошує лише на тілі заможних і декадентських суспільств. Проте займає своє місце й всередині аскетичних та сильних громад.
Ви не маєте боротися. У бою сходяться боксери, а не поети. Та, все ж таки, треба трохи публікуватись; це обов’язкова умова, аби вас могли визнати після смерті. Якщо ви не опублікуєте необхідного мінімуму (хай навіть це буде лише декілька текстів у другорядних часописах), наступні покоління вас не помітять, ви зостанетесь таким само незнаним, яким були за життя. Хай навіть ви найбездоганніший геній, варто лишити по собі слід. Далі довіртеся літературним археологам, вони викопають решту.
Цього може й не статись. Найчастіше так і буває. Отже, хоч раз на день повторюйте собі: головне – робити те, що можеш.
Тут вам прислужаться біографії улюблених поетів; вони мають допомогти уникнути певних помилок.
Утовкмачте собі, що загалом не існує «правильного» розв’язку проблеми матеріального забезпечення, втім є купа дуже поганих.
Проблема житла теж загалом не стоятиме: житимете там, де зможете.
Намагайтеся лише уникати надто гамірних сусідів, що здатні самі собою остаточно вбити ваш інтелект.
Тимчасове занурення у професію може дати вам певні уявлення про закони функціонування суспільства. Використайте їх у майбутньому творі. Періоди безпритульного життя, занурення у світ маргіналів подарують вам інші знання. В ідеалі варто чергувати ці досвіди.
Інші життєві реалії, як от: гармонійне сексуальне життя, шлюб, народження дітей – одночасно благословенні й життєдайні. Проте майже недосяжні. У світі мистецтва це практично недосліджені території.
Зазвичай ви будете метатися між гірким розчаруванням та мукою. У обох випадках допоможе алкоголь. Головне отримати кілька митей перепочинку, які дозволять вам написати твір. Вони будуть короткими; намагайтеся їх ухопити…
Не бійтеся щастя – його не існує.

Перекладено за Michel Houellebecq Rester vivant et autres textes, Paris, Éditions J’ai lu, «Librio», 1999, 92 p.