З поезії Анни Свірщіньської

by Diana

Переклав Кирило Поліщук

Від перекладача.
Анна Свірщіньська (Anna Świrszczyńska) – польська поетеса, прозаїк, перекладач, автор дитячих книжок. Народилася 7 лютого 1909 р. у Варшаві в родині художника. Закінчила філологічний факультет Варшавського університету (1932). Перша книжка побачила світ 1936-го року. Брала участь у Варшавському повстанні, підпільному літературному житті окупованої Варшави, була санітаркою в шпиталі. Після війни перебралася до Кракова. Працювала на радіо, писала сценарії для анімаційних фільмів, перекладала оперні лібрето, займалася адаптацією для сцени класичної прози. Померла у Кракові 30 вересня 1984 року. Її поезію було перекладено на англійську Чеславом Мілошем та Леонардом Натаном. В англомовних країнах вона відома як Anna Swir. Українською мовою вірші Свірщіньської раніше фактично не були перекладені.

—-

ПАДАЮ НА ЗЕМЛЮ

Падаю на землю,
вустами до чорної землі.
Кажу: Боже, якого немає,
не дай мені нашкодити
людині.

Нехай мені спочатку відпаде рука,
нехай мене спопелить
блискавка.

Падаю на землю,
вустами до живої землі.
Кажу: Боже, якого немає
на далекій зірці,
який є в мені,
Боже бездоганний, такий, як я мерзенна,
Боже жорстокий,
жертвую тобі
найбільше щастя
мого життя.

PADAM NA ZIEMIĘ

Padam na ziemię,
ustami do czarnej ziemi.
Mówię: Boże, którego nie ma,
nie daj, żebym zrobiła krzywdę
człowiekowi.

Niech mi wpierw odpadnie ręka,
niech mnie spali
piorun.

Padam na ziemię,
ustami do żywej ziemi.
Mówię: Boże, którego nie ma
na najdalszej gwieździe,
który jesteś we mnie,
Boże doskonały, jak ja jestem nikczemna,
Boże okrutny,
oddaję ci na krwawą ofiarę
największe szczęście
mojego życia.

Джерело

БОЖЕВІЛЬНА СТАРА

Приходить п’яна до молочного бару,
танцює, збирає недоїдки з тарілок,
співає сороміцькі пісні,
залицяється до чоловіків.

Потім засинає
в теплі батареї. Їй сниться
що кохається з молодим хлопцем.
Сиві патли закривають брудне обличчя,
яке падає раптово
на стіл.

Смерть від серцевого нападу.
Молодий лікар
з відразою торкається її руки.

STARA WARIATKA

Przychodzi pijana do mlecznego
baru,
tańczy, zbiera resztki z talerzy,
śpiewa plugawe piosenki,
zaleca się do panów.

Potem zasypia
w cieple kaloryfera. Śni jej się,
że kocha się z młodym chłopcem.
Siwe kłaki zasłaniają brudną
twarz,
co opada nagle
na stół.

Śmiertelny atak serca.
Młodziutki lekarz
z obrzydzeniem dotyka jej ręki.

Джерело

БРИТВА

Я тобі зрадила.
Яке щастя, яке полегшення.
Давай тішитися вдвох,
адже зараз
можу кохати тебе як
раніше.
Давай тішитися вдвох,
що мусила тобі зрадити,
як потопаючий
мусить хапатися за бритву.
Я ненавиджу тебе
тому, що зрадила тобі.
Давай тішитися вдвох,
що я тебе ненавиджу.

BRZYTWA

Zdradziłam cię.
Jakie szczęście, jaka ulga.
Cieszmy się oboje,
bo teraz
będę już mogła kochać cię jak dawniej.
Cieszmy się oboje,
że musiałam cię zdradzić,
jak tonący
musi chwycić za brzytwę.
Nienawidzę cię,
ponieważ cię zdradziłam.
Cieszmy się oboje,
że cię nienawidzę.

Джерело

ПЛАВЕЦЬ

Якщо мушу йти на дно –
буду на дні
шукати скарби.

PŁYWAK

Jeśli muszę iść na dno,
będę na dnie
szukać skarbu.

Джерело

ЇЖАК ІЗ ЗАЛІЗА

Щаслива
як плід в лоні матері
сплю схована в тобі.
Не народжуй мене ще,
хочу бути в тобі вічно.
Це моє тепло,
мій сховок.
Мене не існує поза тобою,
мене немає більше ніде
і це добре.
Світ холодний, боюся,
мов їжак із заліза й льоду.
Не народжуй мене ніколи,
Хочу спати в тобі.

JEŻ Z ŻELAZA

Szczęśliwa
jak płód w łonie matki
śpię ukryta w tobie.
Nie ródź mnie jeszcze,
chcę być w tobie zawsze.
Tu jest moje ciepło,
moje schronienie.
Teraz nie istnieję wcale poza tobą,
nie ma mnie nigdzie indziej
i tak jest dobrze.
Świat jest mroźny, boję się,
jest jak jeż o kolcach z żelaza i lodu.
Nie ródź mnie nigdy,
chcę spać w tobie.

Джерело

СЛЬОЗИ

Стара жінка плаче
загортається в плач
мов птах у гніздо.
Сповзає
в глибини плачу.
Занурюється з головою
в пітьму.
Сльози біжать
як дрібні теплі звірятка.
Пестять старе обличчя,
жаліють.

Остання насолода
сліз.

Łzy

Stara kobieta płacze
utula się w płakaniu
jak ptak w gnieździe.
Osuwa się
w głębokość płaczu.
Zanurza się z głową
w ciemne zanurzenie.
Łzy biegną po jej twarzy
jak małe ciepłe zwierzątka.
Głaszczą starą twarz
litują się.

Ostatnia rozkosz
łez.

Джерело

УБ’Ю ТЕБЕ

Ти прийшов, щоб убити мене.
Але це я
уб’ю тебе.

Вони прийшли подивитись
Як я помираю.
Але це я
уб’ю тебе.

Я народилася
чорного дня.
Але уб’ю тебе.

Нікого зі мною. Я сама.
Сама
уб’ю тебе.

Ти вирив мені могилу.
Але це я
уб’ю тебе.
Ніхто ще тебе
не зумів убити.
Я перша
уб’ю тебе.

ZABIJĘ CIEBIE

Przyszedłeś żeby mnie zabić.
Ale to ja
zabiję ciebie.

Oni przyszli patrzeć
na moją śmierć.
Ale to ja
zabiję ciebie.

Urodziłam się
czarnego dnia.
Ale zabiję ciebie.

Nikogo przy mnie. Jestem sama.
Sama
zabiję ciebie.

Wykopałeś mi już grób.
Ale to ja
zabiję ciebie.

Nikt z ludzi
ani razu cię jeszcze nie zabił.
Ja pierwsza
zabiję ciebie.

Джерело

ВОНА БОЇТЬСЯ

Коло жінки лежить її чоловік.
Жінка боїться,
що він знову її вб’є.

– Чи ти мене більше не вб’єш? –
питає жінка.
– Не вб’ю – відповідає чоловік.

Але вона боїться,
що він знову її вб’є.

Підбігає до вікна і стрибає
вниз.
І вже врятована
лежить та асфальті.
Він більше її не вб’є.

ONA SIĘ BOI

Koło kobiety leży jej mężczyzna.
Kobieta boi się,
że on ją znowu zabije.

– Czy mnie już więcej nie zabijesz? –
pyta kobieta.
– Nie zabiję – mówi mężczyzna.

Ale ona boi się,
że on ją znowu zabije.

Więc podbiega do okna i skacze na bruk.
I już jest ocalona
leżąc na bruku.
Już on jej więcej nie zabije.

Джерело

ЗАБАГАНКА

Поки існую
хотіла би на єдину мить
пізнати
небуття.

Коли перестану існувати,
це вже буде
неможливо.

ZACHCIANKA

Istniejąc
chciałabym na mgnienie oka
doznać
nieistnienia.

Kiedy przestanę istnieć,
będzie to już
niemożliwe.

Джерело

ІНТЕНСИВНІСТЬ АТМОСФЕРИ

Сьогодні моє весілля
з дияволом.
Спускаюся на дно свята,
сірка і смола, інтенсивність цієї атмосфери
давить на мене і захоплює.

Ось моя печера,
ліжко з брудної шкіри.
На кожному клапті
мого тіла, де були твої вуста,
тепер будуть вуста
монстра.

Змушують мене кричати.
Їх полум’яний дотик
випалює минуле.

Незайманою в руках диявола
тихо сміюся.

INTENSYWNOŚĆ ATMOSFERY

Dzisiaj będzie moje wesele
z diabłem.
Schodzę na dno świata,
siarka i smoła, intensywność tej atmosfery
dławi mnie i zachwyca.

Oto moja jaskinia,
posłanie z plugawej skóry.
Na każdym miejscu
mego ciała, gdzie były twoje usta,
będą teraz usta
potwora.

Parzą mnie, krzyczę.
Ich ognisty dotyk
wypala przeszłość.

Dziewicza w objęciach diabła
śmieję się cicho.

Джерело

СТРІЛЯЙМО В СЕРЦЕ

Давай вб’ємо наше кохання.

Будемо його душити,
як душать дитину.
Будемо його бити,
як б’ють вірного пса.
Будемо йому виривати
живі крила,
як виривають птахові.

Стріляймо йому в серце,
як стріляють
в себе.

STRZELIMY W SERCE

Zabijamy naszą miłość.

Będziemy ją dusić,
jak się dusi dziecko.
Będziemy ją kopać,
jak się kopie wiernego psa.
Będziemy jej wyrywać
żywe skrzydła,
jak się wyrywa ptakowi.

Strzelimy jej w serce,
jak się strzela
samemu sobie.

Джерело

ПЕС

На краю лісу подихає безпритульний пес.
Він приповз сюди, щоб померти в самотині.
Хвіст і лапи вже мертві.
Важко дихає
в останньому і найбільшому зусиллі життя.
Доростає до своєї смерті.

PIES

Na brzegu lasu umiera bezdomny pies.
Przypełzł tu, aby umrzeć sam.
Ogon i łapy już umarły.
Dyszy
w ostatnim i największym wysiłku życia.
W dorastaniu do swojej śmierci.

Джерело

ЧОТИРНАДЦЯТИРІЧНА САНІТАРКА ЗАСИНАЮЧИ ДУМАЄ

Якби всі кулі на світі
влучили в мене,
тоді б не змогли більше ні в кого влучити.

І якби я померла стільки разів,
скільки живе на світі людей,
тоді б вони не мусили вже помирати,
навіть німці.

І якби всі люди не знали,
що я померла за них,
аби не було їм сумно.

CZTERNASTOLETNIA SANITARIUSZKA MYŚLI ZASYPIAJĄC

Żeby wszystkie kule na świecie
trafiły we mnie,
toby już nie mogły trafić
w nikogo.

I żebym umarła tyle razy,
ile jest ludzi na świecie,
żeby oni nie musieli już
umierać,
nawet Niemcy.

I żeby ludzie wcale nie wiedzieli,
że ja umarłam za nich,
żeby nie było im smutno.

Джерело

ВОЛОССЯ ЯК ВОДОСПАД

То була важка ніч у шпиталі,
сморід гною, стогони поранених,
я схилилася в темряві над її вустами,
вона шепотіла мені, як він її кохав
і як пішов,
молода жінка з волоссям як водоспад.
Вчора їй ампутували ногу.

Шепотіла мені про своє щастя і розпач,
тримала мою руку,
на світанні
я йшла і сказала їй:
до вечора.

Але саме в той вечір
настала мить,
коли шпиталь перестав існувати.
І я більше ніколи не бачила
цю жінку без ноги, з волоссям
як водоспад.

WŁOSY JAK WODOSPAD

To była ciężka noc w szpitalu,
smród ropy, jęki rannych,
schyliłam się w ciemności przy jej ustach,
szeptała, jak ją kochał
i jak odszedł,
młoda kobieta z włosami jak wodospad.
Wczoraj amputowali jej nogę.

Szeptała o swoim szczęściu i o rozpaczy,
trzymała moją rękę,
o świcie
odchodząc powiedziałam:
do wieczora.

Ale właśnie owego wieczora
przyszło to okamgnienie
w którym szpital przestał istnieć.
I nie zobaczyłam już nigdy
tej kobiety bez nogi, z włosami
jak wodospad.

Джерело

ОСТАННЯ КРАПЛЯ ПОВІТРЯ

Закохані помирали
в заваленому підвалі.
Де повітря вже скінчилося,
а смерть,
прийшовши, забула,
хто кому віддав
останню краплю повітря.

OSTATNIA KROPLA POWIETRZA

Zakochani umierali
w zasypanej piwnicy.
Gdy powietrze już się skończyło,
a śmierć
zapomniała przyjść
kto komu oddał
ostatnią kroplę powietrza.

Джерело

ЧЕКАЮ НА РОЗСТРІЛ

Мій страх сильнішає
з кожною секундою
я сильна
як секунда страху
я всесвіт страху
я
всесвіт.
Зараз коли
стою під стіною
і не знаю чи заплющувати очі
чи не заплющувати.
Зараз коли
стою під стіною чекаючи на
розстріл.

CZEKAM NA ROZSTRZELANIE

Mój strach potężnieje
z każdą sekundą
jestem potężna
jak sekunda strachu
jestem wszechświatem strachu
jestem
wszechświatem.
Teraz kiedy
stoję pod ścianą
i nie wiem czy zamknąć oczy
czy nie zamykać.
Teraz kiedy
stoję pod ścianą czekając na
rozstrzelanie.

Джерело

ЗАЛИШИЛИСЬ ЩУРИ

В цьому місті
вже немає людей. Тільки кіт,
якому вогонь випалив очі,
виповзає з підворіття
здохнути.

Або щур
повзе на інший бік вулиці.

Або вітер гортає
книгу на асфальті
і стукотить віконною рамою
в якій блищить уламок скла.

ZOSTAŁY SZCZURY

W tym mieście
nie ma już ludzi. Czasem kot
któremu ogień wypalił ślepia
wyczołga się z bramy
żeby zdechnąć.

Albo szczur
przepełznie na drugą stroną ulicy.

Albo wiatr ruszy
kartką książki na bruku
i zastuka oknem
w którym błyśnie ułamek szyby.

Джерело

ЇЇ СМЕРТІ ШІСТНАДЦЯТЬ ЛІТ

Вмирає в крові на асфальті
звідки їй знати, що вмирає.
Вона так щільно сповнена молодістю,
що навіть її агонія молода.

Не вміє вмирати. Умирає ще
вперше.

JEJ ŚMIERĆ MA SZESNAŚCIE LAT

Konając we krwi na bruku
skąd ma wiedzieć, że kona.
Jest tak szczelnie wypełniona młodością,
że nawet jej konanie jest młode.

Nie umie umierać. Umiera przecież
pierwszy raz.

Джерело
САМОГУБСТВО

Так мало в мені повітря.
Відчиняю
усі свої вікна
і двері.

Треба буде також
зруйнувати дах, фундамент
і стіни.

Я ще маю право на повітря.

SAMOBÓJSTWO

Za mało jest we mnie powietrza.
Otwieram
wszystkie swoje okna
i drzwi.

Trzeba będzie także
zburzyć dach, fundament
i ściany.

Mam przecież prawo do powietrza.

Джерело

СПОВНЕНА КОХАННЯМ

Сповнена коханням,
як велике дерево вітром,
як губка океаном,
як велике життя стражданням,
як час смертю.

JESTEM NAPEŁNIONA MIŁOŚCIĄ

Jestem napełniona miłością,
jak wielkie drzewo wiatrem,
jak gąbka oceanem,
jak wielkie życie cierpieniem,
jak czas śmiercią.

Джерело

СИВА ОФЕЛІЯ

Змучена бажанням і безумством,
ходить по бульварах стара Офелія.
Розпустила сиві коси,
хто захоче покохати стару Офелію.

Ходить і співає,
плете вінки з кульбабок,
заглядає в очі молодим хлопцям,
латає травою діри на сукні.
Хлопці сміються і йдуть,
хто захоче покохати стару Офелію.

Над ранок,
коли з кнайп виходять останні відвідувачі,
п’яний ідіот покохав Офелію поміж дерев.
Вона сміялася й плакала,
пішла ще більш
нещасною.

SIWOWŁOSA OFELIA

Udręczona żądzą i szaleństwem
chodzi po plantach stara Ofelia.
Rozpuściła siwe włosy,
kto zechce pokochać starą Ofelię.

Chodzi i śpiewa,
plecie wianki z mleczów,
zagląda w oczy młodym chłopcom,
łata trawą dziury w sukience.
Chłopcy śmieją się i odchodzą,
kto zechce pokochać starą Ofelię.

Nad ranem,
kiedy z knajp wychodzą ostatni goście,
pijany idiota pokochał Ofelię wśród drzew.
Śmiała się i płakała,
odeszła jeszcze bardziej nieszczęśliwa.

Джерело

ЗАМОК

Наші тіла
не хочуть розставатися.
Замкнулися в обіймах
і дивляться на нас
із жахом,
як двоє дітей на вбивцю,
що наближається.

Нічого не розуміють. Божевільні,
мокрі від сліз,
здригаються від ридань,
без кінця питають
чому.
і не слухаючи відповідь,
питають
знову і знову
стогнуть, благаючи
пощади.

Але ми
не можемо їх пощадити.
Розітнемо замок обіймів,
розірвемо заплутане волосся,
відкинемо
в два кінця кімнати
два помираючих,
безсильних клаптя.

KŁÓDKA

Nasze ciała
nie chcą się rozstać.
Zatrzasnęły się ramionami
i patrzą na nas
ze zgrozą,
jak dwoje dzieci patrzy na mordercę,
który się zbliża.

Nie rozumieją niczego. Oszalałe,
mokre od łez,
dygocące od szlochu
pytają bez tchu
dlaczego,
i nie słuchając odpowiedzi
pytają znowu
bez tchu, bez tchu,
jęcząc, błagając
o litość.

Ale my
nie możemy się nad nimi ulitować.
Rozetniemy kłódkę ramion,
rozszarpiemy splątane włosy,
odrzucimy
w dwie strony pokoju
dwa zdychające,
bezsilne strzępy.

Джерело

БУНТ

Вона втекла з будинку для пристарілих

Спить на вокзалах.
Блукає вулицями, полями
кричить, співає,
лається.

В голові, за очницями,
в кістяному склепі черепа носить
бунт

BUNT

Uciekła z domu starców.

Sypia na dworcach.
Włóczy się ulicamy, polami,
krzyczy, śpiewa, klnie
plugawo.

Z tyłu głowy, poza gałkami oczu
nosi w kościanym relikwiarzu czaszki
bunt.

Джерело

ПЕРШИЙ МАДРИГАЛ

Ця ніч кохання
була чиста
як стародавній музичний інструмент
і повітря
навколо нього.

Була багата,
як урочиста коронація.
Була тілесна,
як живіт вагітної
й енергійна
як число.

Була тільки миттю життя,
а хотіла залишитись його наслідком.
Помираючи,
хотіла пізнати суть світу.

Ця ніч кохання
була амбітною.

PIERWSZY MADRYGAŁ

Ta noc miłosna
była czysta
jak starodawny instrument
muzyczny
i powietrze
wokół niego.

Była bogata
jak uroczystość koronacyjna.
Była cielesna
jak brzuch rodzącej
i uduchowiona
jak liczba.

Była tylko chwilą życia,
a chciała zostać wnioskiem
z życia.
Umierając
chciała poznać zasadę świata.

Ta noc miłosna
miała ambicje.

Джерело