З поезій Сари Тісдейл

by Diana

Переклала Мирослава Терещенко

Примара
До метушливого міста повернула,
До облишеного кохання доля вернула.
Але тепер нові почуття серце заповнюють,
Не боячись, іскорки життя очі заповнюють.

Зустріла того, хто шалено кохав,
І про вічную любов мені переповідав…
Про міріади речей ми говорили
І в минулому дотла обоє згоріли.

Зустрівши іншого, кохання скуштувала
Без спокуси цілунків і без слів вимови
І це було… Але я злякалась умови:
Німота, яка, дихаючи, життя відбирала.

О, любов бере у пару сміх,
Або ж живе із трунком сліз.
Може вмерти, але не буде слів.
Піде, як привид крізь пелену років.

До метушливого міста вернула,
До облишеного кохання доля вернула.
Серце нова любов переповнює,
Але очі раптово страх заповнює.
Джерело

The Ghost
I went back to the clanging city,
I went back where my old loves stayed,
But my heart was full of my new love’s glory,
My eyes were laughing and unafraid.

I met one who had loved me madly
And told his love for all to hear —
But we talked of a thousand things together,
The past was buried too deep to fear.

I met the other, whose love was given
With never a kiss and scarcely a word —
Oh, it was then the terror took me
Of words unuttered that breathed and stirred.

Oh, love that lives its life with laughter
Or love that lives its life with tears
Can die — but love that is never spoken
Goes like a ghost through the winding years.

I went back to the clanging city,
I went back where my old loves stayed,
My heart was full of my new love’s glory, —
But my eyes were suddenly afraid.

Наприкінці

Все, що не могло бути сказаним,
Все, що не могло бути зробленим,
Чекай на нас наприкінці,
Чекай на сонця звороті.

Кожне серце намагалось не розбитись,
А чи буде біль у наших накопичуватись?
Ми маємо їх легко, як дівчата, брати,
І як квіти після дощу зривати.

І коли вони будуть нашими наприкінці,
Можливо, після усього так станеться:
Небо для нас не відкриється
І рай залишиться на іншому кінці.
Джерело

In the End

All that could never be said,
All that could never be done,
Wait for us at last
Somewhere back of the sun;

All the heart broke to forego
Shall be ours without pain,
We shall take them as lightly as girls
Pluck flowers after rain.

And when they are ours in the end
Perhaps after all
The skies will not open for us
Nor heaven be there at our call.

Розуміння

Підтекст дуже добре я могла розуміти:
Всі їхні думки прийшли, аби існувати
Ясними, як сірі водорості хвиль,
Утворюючи у морі сонячний штиль.

Але тебе я ніколи не могла зрозуміти:
Твоєї душі заховані таємниці і секрети,
Як золото в галеонах іспанських
Століттями тому занурене в водах рибацьких.
Джерело

Understanding

I understood the rest too well,
And all their thoughts have come to be
Clear as grey sea-weed in the swell
Of a sunny shallow sea.

But you I never understood,
Your spirit’s secret hides like gold
Sunk in a Spanish galleon
Ages ago in waters cold.

Вчинки

Вони прийшли, щоб про твої вчинки мені розповісти.
Вони про всі, один за одним, мені оповіли.
І голосно я засміялась, коли ті останнє слово мовили.
До того добре так знала, які вони.
О, вони були сліпі, занадто сліпі, щоб прозріти:
Опісля твоїх вчинків я можу лиш тебе кохати.

Джерело

Fault

They came to tell your faults to me,
They named them over one by one;
I laughed aloud when they were done,
I knew them all so well before, —
Oh, they were blind, too blind to see
Your faults had made me love you more.