Єжи Стемповскі. Диктатори та поети

by Diana

Переклад Дар`ї Приходько
Джерело: Jerzy Stempowski. Notatnik niespiesznego przechodnia. Eseistyka. Tom II. Dyktatorzy i poeci. – Warszawa: – Instytut Dokumentacji i Studiów nad Literaturą Polską Oddział Muzeum Literatury im. Adama Mickiewicza: Towarzystwo “Więź” – 2012 – s. 64-65 – ISBN: 978-83-62610-32-7

Найславнозвісніші тирани стародавніх часів оточували митців опікою і мали придворних поетів. Дифірамби поетів були для тиранів різновидом додаткової легітимізації їхньої влади. Підтримка за їхньої допомоги мистецтва мала вікові традиції та вважалася одним із атрибутів абсолютної влади. Тож очікувано, що і новітні диктатори підуть тим же шляхом. Ці очікування не були виправдані, адже, як ми бачили, диктатори сьогодні обходяться без легітимізації. Втім, залишилася певна кількість написаних на їхню честь од і дифірамб. В цих продуктах пера зазвичай помітні намагання здобути прихильність влади й убезпечитися від її свавілля. Однак це явище видається більш складним.
Диктатор переступає межі, встановлені, здавалося б, людині. Його безумства, що доводять інших до божевільні, лякливо обговорюються підданими, які перестають його розуміти. Зловживання та злочини, які згубили би будь-кого, тільки зміцнюють його владу та надають їй фосфоресцентного блиску, що пронизує паралізуючим страхом. В його безкарності є якась нелюдська таємниця, якесь misterium tremendum*. Коли його машина влади, що стинає голови і забирає розум, починає обертатися зі запаморочливою швидкістю, диктатор збільшується до розміру грізної надприродної могутності. Здалека схожий на чорну хмару, зблизька до механізму, він стоїть поза порядком людських справ, недоступний для аргументів, невловимий для підрахунків.
Перед лицем грізної могутності людина завжди зверталася до магії, до словесних формул, що здатні змінити порядок речей. В межах влади диктатора про майбутнє можна лише ворожити. В цьому пронизливому, гасаючому страху ворожіння, навіть нечітке і ненадійне, є також чимось визначеним, чимось, що має форму надії. Іменування надприродних сил, вміщення їх у словесних формулах є спробою їх приручити, локалізувати, зробити доступними для заклинань та молитов. Потвора, вбрана в строфи та ритми стає схожою на інших потвор, на драконів, сфінксів і химер, і втрачає щось зі своєї нелюдськості.
Єдиною формою магії, що залишилася нам від попередніх цивілізацій, є поезія. Отже, під тиском диктаторів поети мали особливе, тільки їм призначене завдання. Маю відчуття, що вони його не виконали. Можливо, це не їхня провина. Поезія сьогодні віддалилася надто далеко від магії, а диктатори аж надто уподібнилися до механізмів.

– – – –
*жахлива таємниця; таємниця що змушує тремтіти