Еріх Фромм. Маніфест гуманіста

by Diana

Переклала Олександра Яцина
Джерело

Я вірю, що єдність людей витікає з того факту, що людина є живою істотою, яка здатна сама себе усвідомити. Цим вона відрізняється від інших форм життя. Людина усвідомлює себе: своє майбутнє (тобто той факт, що вона cмертна), свою безпорадність; вона сприймає інших саме як інших, окремих від себе; вона живе серед природи та зазнає впливу її законів, навіть тоді, коли вона за допомогою свого мислення долає ці закони.
Я вірю, що людина є результатом природнього процесу еволюції, що, у свою чергу, витікає з конфлікту, який бере початок у природі та нею ж самою вирішується, аби виявитись, зрештою, у потребі, єдності та гармонії самої природи.
Я вірю, що людська природа полягає у розв’язанні протиріччя, що лежить у самій основі умов людського існування та неодмінно потребує пошуку розв’язань, які, у свою чергу, ставлять перед новими протиріччями та спонукають шукати нових відповідей.
Я вірю, що кожна відповідь на ці протиріччя слугує меті допомогти людині подолати відчуття відірваності та забезпечити натомість відчуття згоди, єдності та причетності, належності до чогось.
Я вірю, що, маючи відповідь на кожне з цих протиріч, людина має лише можливість обрати, рушати їй вперед чи назад. Ці можливості вибору, що визначаються у певних умовах – це шляхи прогресу чи регресу для сьогоднішнього людства.
Я вірю, що людина має базовий вибір між життям та смертю, між творчістю та руйнівною силою, між усвідомленням реальності та ілюзією, між об’єктивністю та нетерпимістю, між братерньою незалежністю та відносинами на основі домінування та підпорядкування.
Я вважаю, що сенс життя можна визначити як постійне переродження та невпинний розвиток.
Я вважаю, що смерть можна визначити як припинення розвитку та постійне самоповторення.
Я вірю, що можна та потрібно сподіватись на втілення в життя ідей здорового та розумного суспільства. Таке суспільство сприяє здатності людини до любові до ближнього, сприяє праці та формуванню особистості, розвитку розуму та адекватного самосприйняття, що базується на пізнанні своїх продуктивних сил.
Я вірю, що можна та потрібно сподіватись на відновлення психічного здоров’я широких верств населення. На користь цього свідчить наша здатність до любові та до творчості, відмова від інцесту всередині родів, досвід визначення власної ідентичності, коли індивідуум пізнає свої сили в якості суб’єкта та в якості виконавця своєї ж волі. Також про це свідчить здатність зазнавати впливу реальності зсередини та ззовні та розвивати у собі розум та здатність до об’єктивності.
Я вірю, що, яким би ненормальним та нелюдяним не здавався наш світ, дедалі більше людей відчуває потребу працювати разом з іншими та поділяти їхні турботи.
Я вірю, що такі люди не лише дійдуть дійсно людяного розуміння світу, але й повинні будуть вказати дорогу до нього для інших, а також працювати заради можливості змін. Розуміння без бажання змін є безглуздим. Зміни без попереднього розуміння є сліпими.
Я вірю, що можливий світ, у якому людина може бути великою, навіть якщо має мало; світ, у якому головний поштовх до дій в житті не є споживацтво; той, у якому саме Людина є першою та останньою метою; у якому людина може знайти спосіб надати своєму життю сенсу, а також відшукати в собі сили жити вільно та без ілюзій.