Франтішек Ґавелек. Підгірці. Замок.

by Diana

Переклала Іванка Папа
Джерело
За виданням: Gawełek F. Podhorce. – Warszawa: Druk A. Pęczaski i
K. Marszałkowski, 1914. – 39 s.

З замком пов’язані численні перекази про привидів, які з’являються там
вночі, турбують мешканців, просять про молитву і т.д.
Але загляньмо врешті всередину замку, придивімося що він в собі
містить, які пам’ятки тут зберігаються. Їх є багато, але всі одинаково дорогі і
святі, бо або представляють осіб чи події знані почесно в історії, або якщо чужі,
свідчать про мужність і відважність предків, які здобуті у ворогів трофеї
старанно збирали на батьківщині для внуків на хвалу, ворогам на ганьбу і
приниження. А якщо зустрінеш зрадників батьківщини, то їм вибачиш, а в серці
збудиш постанову, що ніколи не підеш такими дорогами…
На першому поверсі сьогодні знаходяться житлові приміщення сучасних
власників. Підлога є викладена теребовлянськими плитами, на стінах
знаходяться портрети: Августа ІІІ і його дружини Йозефіни, Саська інквізиція,
Станьчик. Над дверями висить величезна кістка і зуб мамонта, під стінами
мортири і валові військові приладдя. З правої сторони вхід до креденсу і
підвалів, з лівої – до гостьової кімнати, в якій розвішено малий турецький
намет.
Ідучи прямо вздовж коридору, входиться до колись другого передпокою,
сьогодні їдальні, де знаходиться розіп’ятий великий турецький намет з-під
Відня. Стіни оздоблені портретами: Вацлава Жевуського (еміра) і його дітей:
Станіслава, Вітольд і дочки Каліксти, а також гравюра на якій зображено його
дружину – Розалію з Любомирських.
Звідти вліво входимо до салону власника, який також оздоблений
наметами. Через їдальню можна потрапити у великий салон, в якому завішено
під стелею гарний намет великого розміру. Твердження, що це нібито намет з-
під Відня розбивається, якщо взяти до уваги, що на його кутиках знаходяться
герби Жевуських. Ймовірно це була їх приватна власність, виконана на
замовлення. А можливо потім було сказано на здобутих наметах вишити
родинні герби?
Гостьові кімнати також оздоблені наметами: це намети з-під Хотина.
Варто зазначити, що умеблювання на першому поверсі новіше.
З дитинця прямуємо вправо до широких, відкритих кам’яних сходів, які
ведуть на терасу. Мусимо пройти через велику, засклену лоджію, яка опирається
на округлих кам’яних філярах. Тераса, викладена великими кам’яними плитами,
становить дах над житловими приміщеннями першого поверху. Посередині над
брамою видно сонячний годинник з написом: “Наec fortasse ultima” [П.І.Ю. “Це
можливо остання (хвилина)”]
Дещо на захід знаходиться друга лоджія, а в ній вміщено чотири залізні
польські військові приладдя. Звідти можна увійти до замкових залів другого
поверху, яких налічується 11. Кожна отримала назву у відповідності до кольору
оббиття стін чи устаткування, яке в ній знаходиться.
Передпокій лицарської зали, в якому колись знаходилася сторожа. Його
стіни майже повністю вкриті картинами, на яких зображено Жевуських,
Конєцпольських, Собєських і інших; тут варто згадати портрет Адама
Сєнявського (1); Яна Кароля Ходкевича, відомого з перемоги під Кірххолмом
(5); кн. Адама Чарторийського, генерала подільської землі (17); кн. Сапєгу,
великого литовського канцлера (19); Коника, підгорецького селянина з 1757 р.,
чия родина живее в Підгірцях близько 300 років (37); Богдана Хмельницького,
козацького гетьмана (40); Кароля ХІІ, шведського короля (43); Милосердного
Самарянина (копія Рубенса) (52); Августа ІІІ (53); Йозефіни, дружини Августа
ІІІ (54) і Фридерика, сина Августа ІІІ (59). Тут знаходиться портрет т. зв. “білої
пані”, Анни з Любомирських Жевуської, про яку розповідають, що по смерті
з’являється в замку як привид, в білом одязі, прохаючи про молитву. З
Жевуських треба перелічити портрети: Міхала (3), Станіслава Матеуша (4),
Северина, тарговичанина (7), Юзефа (8), Вацлава, фундатора підгорецького
костелу (9), Адама (9) і т.д.
Стеля мальована придворним маляром Конєцпольських, Яном де Бааном.
По центру знаходиться Рінальдо і Арміда, по боках (з півдня) Геркулес з
куделею у Омфалії; з півночі Геркулес, який відпочиває серед левів; зі сходу і з
заходу купідончики. Також тут знаходиться масивний кафлевий пєц, тиньковані
столи по Жевуських і крісла, обтягнуті шкірою.
Одвірки у ренесансному стилі з місцевого мармуру оздоблені гербом
Конєцпольських (Побуґ).
Зброярня. Простора зала з тинькованою підлогою, повна зброї. Зібрання,
які тут знаходяться є безсумнівно найбагатші в цілій Польщі. Сорок повних
комплектів озброєння польської гусарії дозволяють уявити собі тих славних
вояків, які несли смерть і загибель численним ворогам батьківщини.
Як вдягався гусар? Вкладав на себе грубий шерстяний [П.І.Ю. — з лося]
кафтан, на нього сталевий панцер і також еполети та рукавиці; голову накривав
шоломом, до плечей прикріплював крила орла чи стерв’ятника (пір’я,
розташовані у відповідній шкіряній оправі), які своїм шумом полохали коней
неприятелів; в руці тримав дерев’яний спис, довжиною 8 локтів, з китайковим
прапорцем і гострим навершшям на кінці)1
; з лівого боку звисала крива шабля, а
під правою ногою чи біля сідла – гострий кончар, яким вражали ворога, що
лежав на землі. Всі ці речі, за винятком кафтанів і шабель, можна тут побачити:
панцери, еполети, шоломи, крила, прапорці — сьогодні в них одягнені
манекени.
З-поміж інших вирізняються зброя гетьмана Станіслава Яблоновського і
зброя Міхала Флоріана Жевуського. Зброя першого складається з
1Спис всередині був порожній, а зовні оздоблений прядивом і розмальований.
регіментарського буждигану і круглого панцирного щита. В ній він воював під
Віднем і після битві був на аудієнції у Папи Римського як польський посол.
На залізних стелажах завішено 6 панцерних сорочок польської кавалерії;
є тут і місюрки, тобто дротяні сітки зі сталевих нитованих колець, які спадають
на частину обличчя, шию, плечі і спину, оберігали лицаря від посічень.
Панцерники застосовували лук, стріли і кольчани (П.І.Ю – тули); один лук
з 1699 р. зберігся тут до нашого часу з цілим устаткуванням.
Залу оздоблюють два прапори Жевуських, гетьманська хоругва в шахову
клітку і гусарський бердиш. Тут також знаходяться багаті трофеї з-під Відня.
З-поміж шабель треба згадати криву шаблю зі золотим написом
турецькою і латинською мовами “Dextra Joannis vicit ad Viennam 1683 Anno”,
криву шаблю з вигнутим до кінця клинком, з турецьким написом і золотими
оздобами, руків’ям з ебанового дерева, срібною гардою, в піхвах, оздоблених
амарантовим оксамитом, обкутих сріблом; на увагу заслуговує шабля Яна ІІІ з-
під Відня; перська шабля, клинок якої оздоблює лев, руків’я оправлене в кістку,
гарда, піхви обковані сталлю та інкрустовані золотом; піхви покриті чорною,
рельєфною шкірою, з витисненим візерунком.
Бубни і тарілки, які використовували у яничарській музики, здобуті під
Хотином, турецькі луки, інкрустовані золотом з написами, яничарські турецькі
кременеві вогнепальні пристрої, татарський ятаган, сідла, зброя і т.д.
Зброярню також оздоблюють гарні тиньковані столи і крісла, з
різьбленими ніжками і високими спинками, покриті гданською шкірою,
виконаною в різних візерунках, гарний, великого розміру турецький килим
перської роботи, а також цілий ряд картин.
На північній стіні помітно великого розміру картину зі зображенням царів
Шуйських, яких Станіслав Жолкевський представляє на варшавському сеймі
Зимунтові ІІІ. Ця картина є копією оригіналу Донабеллі, придворного маляра
Зигмунта ІІІ. Князь Євстахій Санґушко привіз її зі Заслава і доручив відновити
художнику Лореновічові.
З портретів заслуговують на увагу: портрет єпископа Залуського,
засновника публічної бібліотеки в Варшаві (1748) (80); Яна Малаховського,
великого коронного канцлера (81); Вацлава і Анни Жевуських (86,87); Якуба
Собєського (316); Клеменса Браніцького (97); Яна Тарли (111); Радзивілла
“Пане Коханку” (114); Вацлава Жевуського (124); храб’я Брухля (132); Єжи
Любомирського; Борейки (відомого пияка) і т.д.
Гарною є стеля [І.П. – другого поверху], відновлена в XIX ст. Всередині –
апофеоз Станіслава Конєцпольського: польський орел кидає з-під погруддя
Конєцпольського громовиці, вгорі – з однієї строни диявол утікає, з іншої –
ангел з гербом гетьмана гласить йому славу.
По боках з чотирьох сторін зображені 4 вороги, з якими веде боротьбу
гетьман: Москва з півночі, Татари зі сходу, Турки з півдня, Шведи з заходу.
Навколо дванадцять картин, які зображують найважливіші моменти з життя
Станіслава Конєцпольського і Станіслава Матеуша Жевуського. А саме бачимо
тут присягу козаків на вірність Владиславові IV, в’їзд турецьких послів до
польського табору, взяття шведів у неволю під Пйотрковем (1702), смерть шведа
Баудишина і т.д.
Рицарська зала, колись „столова ізба”, містить у собі багато чудових
спогадів: тут Собєський влаштовував бенкети, тут Вацлав Жевуський сідав до
столу, тут відбувалися великі урочисті застілля.
Кармазинова зала, збереглася майже в первісному вигляді. Підлога
викладена мармуровими плитами трьох кольорів, стіни, покриті адамаском,
завішені картинами. З картин варто перелічити Венеру і Купідона Тиціана (144);
Сузанну між старцями Карпаччо (164); Голову старця, Рубенса (168); Венеру і
Адоніса Тиціана (191); Іродіаду з головою св. Івана Леонарда (194); Битву з
турками Боргогнона (202); автопортрет Рембрандта.
Фриз під стелею оздоблюють герби і сентенції. Середину стелі і її бічні
поля заповнюють картини міфологічного змісту; всередині – жертва складена
Діані і Аполону, з півдня – викрадення Прозерпіни і кузня Вулкана, з півночі –
викрадення Гелени і Діана з Актеоном. На стелі висять гарні світильники з
венеційського скла.
Тут знаходяться зразки величезних кафлевих п’єців з XVIII cт. Кафлі
блакитно-білі оздоблені гербами Жевуських і монограмами їх фундаторів,
наприклад:
M
S N
R R
W P
H K
W
що означає: Станіслав Матееуш на Жевуськах Жевуський, воєвода підляський,
гетьман великий коронний.
До прикрас зали належить також старопольський камін, сьогодні, на жаль,
пошкоджений. Меблі переважно залишилися по Собєських. Складаються вони з
комодів барокових, які походять з Франції, канапи і крісла в стилю Людовіка
XIV, столикі для гри. На увагу заслуговують дерев’яні ліхтарі, які свого часу
заміняли золоті, коли у 1739 р. Вацлав Жевуський, змушений був виплатити
викуп татарському ханові, віддав йому всю готівку, яку мав (600.000 злп.) і все
срібло. Тоді, протягом довгого часу, на столи ставили глиняний посуд.
В кармазиновій залі зустрічається також багато гіпсових статуеток, деякі з
них позолочені і служили для прикраси столу. Після Вацлава Жевуського
залишився також візок на трьох колісцятах, на якому його возили, коли він
захворів після повернення з Калуги. Також тут знаходиться турецька портьєра з-
під Відня, яка зашторює двері до зеленої зали.
Китайська зала. Кімната невелика, з 3 вікнами, підлога в шахівниці з
білого, чорного і червоного мармуру. Стіни і краї оздоблені зображеннями, які
наслідують китайські малюнки. На стелі уявні зображення Юнони, Венери,
Мінерви, Справедливості і Заздрості.
З меблів треба згадати скарбничку Марії Казимири з кедрового дерева,
японського виробництва, фортепіано Марисеньки, взуття Марисеньки, два
годинники-куранти, китайські столики, переносний мольберт. На службі у
Вацлава Жевуського мав постійно працювати китаєць.
Золота зала. Підлога красива, тинькована у різний колір; стіни покриті
скляною масою вражають.
Картини переважно на біблійні сюжети авторства Яна де Баана і Чеховіча.
Гримс під стелею переривають підпорки, фриз заповнений олійними
картинами з сентенціями, як і у кармазиновій залі. Краї стелі наповнені
біблійними картинами, серед яких: ангел із квітами, Лот з дочками, жертва Ноя,
Самсон і Мойсей, Адам і Єва, Йов і Давид.
Кафлеві п’єци, як і в кармазиновій залі, тиньковані столи з вигнутими
ніжками, крісла, канапа, пульпіти давньої музики, на яких сьогодні розкладен
атласи з XVII i XVIII cт., опубліковані в Амстердамі.
Дзеркальна зала. Носить свою назву від великої кількості венеційських
дзеркал, які розвішені по стінах; майже всі обрамлені в позолочені рами і тільки
кілька мають рами також з дзеркала. Підлога тинькована, п’єц кафлевий після
Жевуських з XVIII ст.
Прометей прикований до скелі, Гвідо Реньєго (220); амури і сатири на
бочці, Луки Джордано (225); Сузанна і старці, Тінторетто (227); Самсон і
Даліла, Веронеса (230); Лукреція, Веронеса (231) і інші полотна оздоблюють
стіни дзеркальної зали.
Стеля, частково розмальована, а частково позолочена. Всередині
народження св. Яна, з боків св. Ян перед судом, покладення до гробу, Самарянка
при криниці і Авраам з Ізмаїлом.
Стіни і крісла в тій залі оббиті турецькою матерією. На столах лежать дві
грубі книги, які містять військові плани Августа ІІ з 1730 р.
З тієї зали виходять двоє дверей, з яких одні ведуть на другий поверх,
другі до мозаїкового кабінету.
Мозаїковий кабінет. Підлога і стіни тиньковані. Тут знаходяться
переважно предмети, пов’язані з постаттю Яна ІІІ, а саме його домашнє ліжко
(дуже широке, але коротке) з адамашковою портьєрою і таким ж накриттям,
переносне складне ліжко з табору, накрите шкірою буйвола, табірний стіл, який
за допомогою певного механізму можна трансформувати у столик для гри в
карти, столовий столик і робочий столик, настінний килимок (маката) з-під
Відня ручної роботи і інші.
Тут знаходиться також камін, а над ним портрет Людовіка XV. На стелі
Олімп: Юпітер, Мінерва, Венера, Діана, Меркурій і Марс.
З кабінету є вихід на балкон. Тут, передусім, привертає нашу увагу гарний
волоський горіх, про який існує переказ ніби-то його посадив власноручно сам
Ян Собєський. Звідти теж відкривається прегарний краєвид на північну сторону
Підгірців. Відразу перед собою бачимо бастіони, а також рештки терас, про які
йшлося вище. Той парк є старанно доглянутий. По центру викладена з газону
монограма J.III.S. (Jan III Sobieski). Тут на мурі, поруч з горіхом, читаємо вірш
Горація „Ille terrarum mihi praeter omnes” [П.І.П. — “Ось закуток миліший
понад усе”], а також:
Purae rivus aquae silvaque ingerum
Paucorum et segetis certa fides meae
Fulgentem imperio fertilis Africae
Fallit sorte beatior (Carminum III, 16).
Ця цитата промовисто свідчить, що це місце було улюбленим закутком
колишніх власників, коли тут після праці вони шукали відпочинку, милуючи око
панорамою.
Передпокій жовтої зали, яку називали також більярдною через великий
більярдний стіл, який тут знаходиться. Дерев’яна підлога, одвірки кам’яні,
колись, напевно, мармурові. Стеля і стіни оббиті темно-червоною тканиною.
З картин варто згадати портрет Ігнатія Паца, маршалка Барської
конфедерації, роботу Вацціарі (251); Похід богинь, Йордана (284); Вацлава,
Северина, Вацлава-Еміра, Станіслава Матеуша і Міхала Флоріана Жевуських
(406, 404, 380 і 100), а також портрет гетьманівни Анни Жевуської. Саме на
цьому останньому читаємо: “Multis illa bonis flebilis occidit” [П.І.Ю. —
“Померла, оплакана багатьма хорошими людьми”], також:
З народження князівна з Жевуським поєднана,
Першого воєводи і гетьмана дружина;
З батька Любомирського і матері Мнішківни
Взяла життя. Внуків має з
Радзивіллівни.
Тільки честю перевищувала шляхетність і славу,
Жон цнотливих і сорому даючи Польщі зразки.
Не вмираю, бо в цьому маю і славу і життя,
Що небо оздоблює – землю залишу в славі.
У чотирьох шафах тут знаходяться дуже цінні зібрання саської і
віденської порцеляни, а також венеційського скла, колекціонування яких в
якомога більшій кількості, як відомо, у XVIII ст. було добрим тоном і ознакою
заможності. Так як скло за часів Августа ІІІ цінувалося вище ніж срібло. І
сьогодні знаємо, наскільки вони є доцінювані і бажані. З-поміж численного
дорогого посуду треба згадати набір філіжанок з агату, 4 прегарні амури з часів
Августа ІІ і Августа ІІІ, два порцелянові птахи, які призначені для прикраси
столу і масивна, чотирилітрова скляна чаша, яку наповнену по вінця вином, мав
випити якийсь бернардинець у XVIII ст., зверніть увагу, після попередньої
суперечки в передпокої чи виграє парі. Йшлося більше саме про парі.
Деякі з келішків і чаш оздоблені німецькими написами.
Зала-приймальня, також називається жовтою. У XVIII ст. в ній
проживала гетьманівна Жевуська, а пізніше, у ХІХ ст. тут проживали управителі
в час володіння замком Вацлава-еміра.
Давню тиньковану підлогу сьогодні замінює паркет. Стіни оббиті жовтим
адамаском, оздоблені картинами.
Передусім, впадає в вічі велика карета з XVIII ст., яка колись належала
Александру Любомирському. Поруч знаходиться 6 упряжей для коней, також з
XVIII ст.
З картин привертають нашу увагу: картина (355), яка представляє Розалію
з Ходкевичів Любомирську, страчену на гільйотині в Парижі під час революції
(Розалія тут представлена в одязі римської жриці, яка кидає квіти на гріб);
Мазепа, український гетьман (302); старець, портрет з І половини XVIII ст.;
Марія Климентина, дочка Якуба Собєського, дружина Якуба ІІ, претендента на
англійський трон (354); битви і тріумф Александра Великого (350–352), пензля
Ле Бруна; Владислав IV, король польський (360), Рембрандт і інші.
Тканина на стелі жовта; посередині стелі гарний венеційський павук.
Крісла, столи і інші меблі походять частково від Жевуських; дзеркала з XVIII ст.
Каплиця. Колись окраса Підгорець і, попри занепад, сьогодні не багато
втратила своєї краси. Підлога, колись була викладена мармуром в шаховому
порядку з плит чорних і білих, сьогодні викладена з теребовлянського каменю.
Вівтар старий, оздоблений частково різьбою, частково розмальований, має
по боках два тиньковані фіяри. Колись, за Конєцпольських і Собєських, в ньому
був образ Матері Божої Страждальної, але з приводу поганого стану Жевуські у
XVIII ст. замінили його на образ Христа перед Пілатом, пензля Чеховича. На
верху вівтаря знаходиться старий образ з XVII ст., Воскресіння Господа Бога,
знизу ж Христос на хресті зі слонової кістки, а також образ Гвідо Реньєго,
Голова Христа в терновому вінці. Ліхтарі і інші прибори залишилися після
Жевуських.
Стіни до висоти ІІ поверху стюкові, завішені картинами релігійного
змісту (колись тут знаходилися портрети). Вгорі, над гримсом вмуровано 4
великі картини.
Ще сьогодні тут можна споглядати гарну галерею, або ж чорний
кружганок [П.І.Ю. — клуатр], де колись під час богослужіння грала замкова
музика. Вище, над галереєю, знаходиться вікно ложі, звідки можна було слухати
святу мессу.
На низу, під галереєю, є дві ніші, які сьогодні виконуюють функцію
церковної скарбниці, де зберігаються цінні орнати з дорогоцінної матерії,
захопленої у ворогів.
Поруч з вівтарем стоїть великий, мармуровий стіл, тріснутий навпіл, про
який існує переказ, що він тріснув під час хрещення Яна Собєського в
олеському замку, що трактувалося як провіщення великих діянь, які в
майбутньому мала здіснити дитина. На увагу заслуговує старее вікно зі слюди.
Зелена зала. Стеля полотняна є суттєво пошкоджена через затікання і
вологість Крісла гданські з часів Людовіка XIV, стіл тесаний, столики для гри в
карти, шафи з дзеркалами. Підлога паркетна з в’язу шорсткого. Картини
переважно Чеховича, кілька копій інших художників. В XVIII ст. тут мешкав
гетьман Вацлав Жевуський, а в ХІХ ст. останній власник Підгорець, Леон
Жевуський.
Таким чином ми пробігли приміщення першого і другого поверху. Третій
поверху дуже рідко відвідується. Туди можна ввійти гвинтовими бічними
сходами або також головними сходами.
Не виникає сумніву, що третій поверх був також гарно впорядкований як і
другий. Там містилася простора бальна зала, яка на сьогодні, на жаль, значно
знищена, заставлена старими кріслами, оздоблена турецькими наметами. Інші
зали також заповнені різними предметами, між іншим і природничими
зібраннями; тут також знаходяться залишки машинерії і декорацій з давнього
замкового театру.
Ще потрібно багато роботи і терплячості, щоб ці приміщення довести до
необхідного ладу і порядку, щоб їм повернути давній пишний вигляд. Праця та
не легка, але вдячна і корисна для себе і для краю. Кожен замок, який сьогодні
піднімається з руїн, це символ віри, надії, символ любові, який огортає все і
всіх…
Врешті покидаємо замок… Боже мій, які відчуття народжуються в серці,
які думки снуються в голові… Ціла історія оживає в душі.
З сумом, але також і бадьорістю в серці, набравшись духу, поглянувши ще
раз на той осередок слави, залишаємо його…
Прощавай духу Собєсбких, скріплюй нас віро! Чувай!
Ця мандрівка була милою, більше корисною для душі і відчуття, які вона
викликала, відношу до найприємніших. Пригадування історії, знайомство з тим
дорогим закутком краю, ось вагома користь.
Мандрівку розділили зі мною шановні Янчевські, яким тут хочу
висловити вдячність за ласкавий прийом і гостину мені і моєму брату Йозефові.
Гарячу подяку складаю також пану Станіславові Войнасові за ласкаву участь у
мандрівці і за допомогу у фотографуванні.