Фрагмент поеми Бернарда Клюнійського “De contemptu mundi”

by Diana

Переклала з латини Ірина Піговська
Джерело The Latin Library

Часу нераннього, часу останнього пильно чуваймо:
Вже у дорозі Він, вже на порозі Він, то зустрічаймо!
Йде Суддя праведний, лютим ненавидний, добрий до добрих,
Насит нужденного, захист смиренного, пострах хоробрих.
Ярма виснажливі, пута обтяжливі з душ поскидає,
З чесного й ложного, смертного кожного звіт зажадає.
Годі вам длятися, час рятуватися, б’є вже година:
Людство судитиме, присуд вершитиме Боголюдина.
Справте путі свої: речі лестивії1 – не для провидця;
Цар найсуворіший і найласкавіший – за очевидця.
Кваптесь, хапайтеся, злого цурайтеся, змийте мерзоти;
Бідних ще маєте – чом не втишаєте їхні скорботи?
Ви надимаєтесь, знай величаєтесь – час вам маліти,
Час пробудитися вам, тверезитися, а не хміліти.
Свіне-бо з мороку істина вироку, мов блискавиця,
Світло для правого, та для лукавого – твердая криця.
Нині зневажений – переображеним і нездоланним,
Грізним об’явиться, вже й не зласкавиться Цар невблаганний.
Звуться днесь вищими ті, що козлищами стануть ошую,
А упосліджені, світом покривджені – ті одесную.
Праведних сонмища, грішників полчища вчують: «Ідіте!
Гетьте, проклятії; ви ж, моя братіє, в Царство вступіте».
Благом осінені вслід за Месією в небо полинуть,
Злобою зможені, злом підострожені – в темряві згинуть.
Власного злочину жертви – як вотчину приймуть геєнну,
Там голоситимуть, вічно зноситимуть кару вогненну.
Все переміниться: врешті відніметься тьма від ясного,
Кривдник – від злочинів, паства – від починів зла навісного,
Нове – від ветхого, збіжжя – від легкого сміття-полови;
Радуйтесь, плачучі: адже побачите світу обнову!
Злине над горами, аж попід зорями пломінь покутний,
Небо зажевріє, висхне матерії плин каламутний;
Полум’ям зцілений, сяйвом осінений, з попелу встане
Не новостворений світ – перетворений і невпізнанний.
Не дошкулятиме плоть, не дійматиме більше нікого:
Там ні плаксивого, ані спесивого, ані слабкого,
Там ні зухвалості, ані оспалості, ні божевілля,
Ні похітливості, ані сварливості, ніже свавілля.
Встане зі славою, барви загравою, в новій подобі
Нині знівечений, тлінний, приречений смертній жадобі.
Потом хоч зрошена – кості виношує батьківська нива;
Там же ярітиме, вічно ряхтітиме раєм щасливим.
Трудного звичаю справи рільничої збудеться ратай:
Тяглом натомленим, ралом надломленим землю орати.
Вже не затьмариться більш, не захмариться небо погоже,
Сівери, сніжниці, зливи, завійниці вщухнуть ворожі.
Сонце із зорями неба просторами біг нескінченний
Спинять, яскріючи силою світочів правих, блаженних.
Не прибуватиме, не убуватиме місяця повня:
Час-бо закінчиться, ствердиться вічності влада верховна.
Плачучі втішаться, вірні возвисяться, Божі народи
Приймуть безмежную, правно належную їм нагороду.
Смерті підступної жалу отрутному вже непідвладні:
Мислю просвітлені, духом укріплені, тілом доладні.
Хто позмагається, хто дорівняється люду новому?
Зась красуватися, чубом пишатися Авесалому2.
Витязь – калікою, а недорікою – Цезар постане,
Як з послідущими роду грядущого мірятись стане.
Проти новітнього, несьогосвітнього зву я леткими
Мафусаїлові дні, Асаїлові ноги – важкими3.
Сила Самсонова, міць Соломонова никне, і блякнуть
Очі Мойсеєві4, а Ізраелеві рамена клякнуть.
Вік цей облудою манить, полудою днів безпечальних,
Дбайте ж про радощі вічні, нев’янучі, непроминальні.

– – – –
1. Єр. 7: 4-5, 7: “Не покладайте надїї тілько в лестивих словах… бо тілько тодї, як цілком поправите путі ваші й учинки ваші… Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в землі, що наділив отцям вашим од роду та й до роду.” (пер. Куліша)
2. 2 Сам. 14:25-26: “А вже такого вродливого, як Авесалом, та такого уславленого не було в усьому Ізраїлі. Від п’ят до тім’я не було вади на ньому. Коли стриг він собі голову, – а голив він її щороку, бо волосся було йому тяжке, – стриг він його, і важило воно, оте волосся з його голови, двісті шеклів царської ваги.”
3. 2 Сам. 2:18: “А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.” (пер. Огієнка)
4. Втор. 34:7: “А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око його”