Промова Малали

by Diana

Переклала з англійської Ганна Литвиненко
Джерело

Це запис промови Малали Юсафзай, яку вона виголосила в штаб-квартирі ООН 12 липня 2013 року, у свій шістнадцятий День народження, проголошений Днем Малали.

Ім’ям Аллаха Милостивого, Милосердного!
Високоповажний пане Генеральний Секретарю ООН Пан Гі Муне, шановний Голово Генеральної Асамблеї Вуку Єремичу, почесний посланнику ООН з питань глобальної освіти пане Ґордоне Брауне, шановні старійшини та мої любі брати та сестри: ассаламу алейкум .
Сьогодні це честь для мене знову заговорити після тривалої перерви. Бути тут з такими шанованими людьми – це найвизначніший момент мого життя, і я дуже пишаюся, що сьогодні вбрана в шаль нині покійної Беназір Бхутто . Я не знаю з чого почати свою промову. Не знаю, що очікують почути від мене люди, однак перш за все, дякую тобі, Аллаху, перед ким ми всі рівні, та кожному, хто молився про моє швидке одужання та нове життя. Навіть не віриться в те, як багато любові мені виказали. Я отримала тисячі листівок з гарними побажаннями та подарунків з усього світу. Дякую всім, хто їх надсилав. Дякую дітям, чиї наївні слова підбадьорювали мене. Дякую моїм старійшинам, чиї молитви давали мені силу. Я хотіла би подякувати медсестрам, лікарям та персоналу лікарень у Пакистані та Об’єднаному Королівстві, а також уряду ОАЕ, які допомогли мені видужати та зміцніти.
Я повністю підтримую глобальну ініціативу Генерального Секретаря ООН Пан Гі Муна «Освіта перш за все» та роботу Спеціального Посланника ООН з питань глобальної освіти Ґордона Брауна, а також шановного Голову Генеральної Асамблеї ООН Вука Єремича. Я вдячна їм, що вони продовжують очолювати подібні проекти. Любі брати та сестри, пам’ятайте: День Малали – це не мій день. Сьогодні день кожної жінки, кожного хлопчика та кожної дівчинки, які заговорили про свої права.
Є сотні борців за права людей та соціальних працівників, які не лише говорять, а й докладають зусиль, щоб досягти поставленої мети – миру, освіти, рівності. Від рук терористів вже загинули тисячі людей, мільйони – поранені. І от я тут. Я тут – одна з-поміж багатьох. Я говорю не задля себе, а щоб могли почути тих, хто не має голосу. Тих, хто бореться за свої права. За право жити в мирі. За право на гідне ставлення до себе. За право на рівність можливостей. За право на освіту.
Любі друзі, 9 жовтня 2012 року Талібан поцілив мені в ліву скроню. Вони влучили й у моїх друзів. Вважали, що кулі змусять нас мовчати, але помилилися. Терористи думали, що зможуть змінити мої цілі та завадити моїм прагненням. Однак, у моєму житті не змінилося нічого, окрім одного: померли слабкість, страх та безнадія. Натомість народилися сила, міць та мужність.
Я – та сама Малала. Мої прагнення, сподівання та мрії такі ж, як і раніше. Любі сестри та брати, я не проти когось. І я тут не задля особистої помсти Талібану чи будь-якій іншій терористичній групі. Я тут, щоб виступити за право кожної дитини на освіту. Я прагну освіти для синів і дочок Талібану та всіх терористів. Я навіть не відчуваю ненависті до таліба, котрий поцілив у мене. Навіть, якби в мене в руці був пістолет, а він стояв переді мною, я не вистрілила б. Це співчуття, якого я навчилася в Мухаммада, милосердного пророка, Ісуса Христа та Великого Будди. Це зміни, які я успадкувала від Мартіна Лютера Кінга, Нельсона Мандели та Мухаммада Алі Джинна.
Це філософія ненасильства, якої я навчилася у Ґанді, Бача Хана та матері Терези. Це вміння прощати, яке я перейняла від своїх батьків. Це те, що говорить мені душа: бути миролюбною та любити кожного.
Любі сестри та брати, ми усвідомлюємо важливість світла, коли бачимо темряву. Ми усвідомлюємо важливість свого голосу, коли нас змушують мовчати. Так само, коли ми були у Сваті, на півночі Пакистану, ми усвідомлювали важливість ручок та книг, коли бачили пістолети. Мудрий вислів: «Ручка – могутніша від меча». Це правда. Екстремісти бояться книг та ручок. Їх лякає могутність освіти. Вони бояться жінок. Їх лякає могутність жіночого голосу. Саме тому вони вбили 14 невинних студентів під час нещодавнього нападу в Кветті. І саме тому, вони вбивають жінок-вчителів. Саме тому вони щодня підривають школи, адже бояться змін та рівності, яку ми принесемо в суспільство. Я пам’ятаю, як журналіст запитав у хлопчика з нашої школи, чому Талібан виступає проти освіти. Вказавши на свою книгу, він відповів дуже просто: «Таліб не знає, що написано в цій книзі».
Вони думають, що Бог – це крихітна, трохи консервативна істота, яка приставлятиме пістолета до людських голів лише за те, що вони ходять до школи. Ці терористи задля власного зиску паплюжать ім’я Ісламу. Пакистан – це миролюбна, демократична країна. Пуштуни прагнуть освіти для своїх доньок та синів. Іслам – це релігія миру, людяності та братерства. Для кожної дитини – це обов’язок та відповідальність отримати освіту. Ось що говорить Іслам. Для освіти необхідний мир. У багатьох частинах світу, особливо у Пакистані та Афганістані, тероризм, війна та конфлікти не дають дітям ходити до шкіл. Ми всі й справді втомилися від цих війн. У різних частинах світу жінки та діти страждають з різних причин.
Невинні й бідолашні діти в Індії є жертвами дитячої праці. Чимало шкіл зруйновано в Нігерії. Мешканці Афганістану потерпають від екстремізму. Малих дівчаток зобов’язують вести домашнє господарство та змушують рано виходити заміж. Бідність, неосвіченість, несправедливість, расизм та порушення основних прав – ось головні проблеми, з якими стикаються і чоловіки і жінки.
Сьогодні я зосереджуюся на правах жінок та дівчаток на освіту, тому що вони страждають найбільше. Були часи, коли активістки просили чоловіків відстоювати свої права. Але цього разу ми зробимо це самі. Я не кажу чоловікам не виступати на захист прав жінок, однак звертаю увагу на те, щоб жінки були незалежними і боролися самостійно. Любі сестри та брати, настав час говорити. Сьогодні ми закликаємо світових лідерів змінити свої політичні стратегії на користь миру та процвітання. Ми закликаємо їх до того, що всі ці домовленості повинні захищати права жінок та дітей. Домовленість, що йде врозріз з правами жінок є неприйнятною.
Ми закликаємо всі уряди забезпечити безкоштовну обов’язкову освіту для кожної дитини по всьому світу. Боротися з тероризмом та насиллям. Захищати дітей від жорстокості та шкоди. Ми закликаємо розвинені нації підтримати поширення освітніх можливостей для дівчаток у країнах, що розвиваються. Ми закликаємо всі общини бути терпимими й відкинути упередження засновані на касті, племені, секті, кольорі шкіри, релігії чи намірах, щоб забезпечити свободу та рівність для жінок і дозволити їм розцвісти. Нам не досягти успіху, якщо половина з нас відступить. Ми закликаємо наших сестер по всьому світу бути хоробрими, віднайти в собі силу й усвідомити власний потенціал.
Любі брати та сестри, ми прагнемо шкіл та освіти задля світлого майбутнього кожної дитини. Ми продовжимо нашу мандрівку до поставленої мети –– миру та освіти. Нас ніхто не зупинить. Ми будемо виступати за свої права та принесемо зміни своїм голосом. Ми віримо у владу та силу наших слів. Наші слова змінять цілий світ, тому що всі ми об’єдналися задля освіти. І якщо ми хочемо досягти своєї мети, то дозвольте нам озброїтися знанням та захиститися єдністю та єднанням.
Любі брати та сестри, ми не повинні забувати, що мільйони людей потерпають від бідності, несправедливості та неосвіченості, мільйони дітей не ходять до шкіл, а наші сестри та брати чекають світлого, мирного майбутнього.
Тож дозвольте нам боротися, вести славну боротьбу проти неосвіченості, бідності та тероризму, дозвольте взяти наймогутнішу зброю – книги та ручки. Одна дитина, один вчитель, одна книга й одна ручка можуть змінити світ. Освіта – це єдиний вихід. Освіта перш за все. Дякую.