Беранжер В’єно. Важко добре перекласти людину, яка говорить так погано.

by Diana

Переклала Марина Марченко

Джерело

Обрання Дональда Трампа змінить життя пребагатьох людей. Насамперед американців, від найбагатших до найбідніших. Він уже сколотив спокій у численних сім’ях, які було зібралися на День подяки довкола індички (цього року дякувати було не так легко…). Воно вже зсуває рівновагу в міжнародних відносинах на втіху росіянам і на біду для багатьох європейців (та не всіх, звісно). Воно сіє розбрат поміж ЗМІ, яких вважають частково винними у катастрофі, бо вони не помітили її наближення або ж сприяли їй, зокрема, приділяючи Дональдові Трампу забагато медіауваги чи не сприйнявши його серйозно.
Поміж змушених пристосовувати до цього нового американського і світового порядку власний спосіб мислення чи життя, такі собі непомітні «інтернет-кошенята» – перекладачі політиків, яким також доведеться переглянути своє бачення світу.
Я понад п’ятнадцять років перекладаю для паперових та інтернет ЗМІ, зокрема у «Слейт» –від самого початку, і сотні разів мала нагоду передавати французькою мовою політичні висловлювання іноземних лідерів. Зокрема, Барака Обами, промови якого найчастіше цитували в новинах – здогадайтеся, чому. О, Барак… Його ритмічна мова, бездоганна вимова, його красномовність, структуровані логічні промови, його самоіронія, його тонкий гумор, часто з домішкою до міліметра розрахованого сарказму.

«Але як я перекладатиму це?»
Аж ось, уже трохи більше року в міжнародних новинах, і відповідно, у перекладах, які мені замовляють клієнти, поступово починають домінувати політичні промови іншої людини – від приголомшливих заяв до вбивчих твітів, ширяться Трампова мова і тон, і я змушена дедалі більше його читати, слухати і перекладати. А потім його обрали. Перекладів з його мови стало більше. І я почала запитувати себе: як я перекладатиму це?

Це не питання розуміння. Зрозуміти Трампа дуже легко. На відміну від попередника, у нього ніколи немає підтексту, жодних культурних посилань і поки що не було задовгих промов. Навпаки, у нього зовсім простий словник, який відповідає, в цілому, рівню американського п’ятикласника.
В інтерв’ю «Нью-Йорк Таймс» наприкінці листопада маємо приклад його справжніх ораторських здібностей у ситуації, коли Трамп не читає і не повторює наперед заготовлений текст. Дуже швидко починає даватися взнаки брак слів; отож, коли доводиться говорити про щось інше, ніж його перемога, він відчайдушно чіпляється за слова з поставленого запитання, не вміючи наповнити їх власним змістом. І тоді виходять отакі речі:
Запитання журналіста: «Дуже хочеться почути, як ви збираєтеся управляти цією групою людей [правих радикалів, пер.], які насправді, мабуть, не представляють більшості, але мають щодо вас певні сподівання, і які невдоволені країною та її расовою політикою. Моє перше запитання: чи відчуваєте ви, що ваші висловлювання особливо їх надихнули, і як ви збираєтесь давати цьому раду?»
Ось відповідь Трампа:
«I don’t think so, Dean. First of all, I don’t want to energize the group. I’m not looking to energize them. I don’t want to energize the group, and I disavow the group. They, again, I don’t know if it’s reporting or whatever. I don’t know where they were four years ago, and where they were for Romney and McCain and all of the other people that ran, so I just don’t know, I had nothing to compare it to.
But it’s not a group I want to energize, and if they are energized I want to look into it and find out why
».
Переклад: «Не думаю, Діне. Насамперед, я не хочу надихати групу. Я не намагаюсь їх надихнути. Я не хочу надихати групу і я зрікаюся групи. Вони, ще раз кажу, я не знаю, це журналісти чи що. Я не знаю, де вони були чотири роки тому, де вони були з Ромні, чи Маккейном, чи всіма іншими, хто подавався, отож я не знаю, у мене немає з чим порівнювати. Але я не групу хочу надихнути, і якщо вони надихнулися, я хочу роздивитися і знати чому».
Далі Трамп без переходу пояснює, що відколи він зайнявся політикою, люди почали його обсвистувати, і що дружина йому зауважила, що раніше такого ніколи не було.
«Такого зі мною ніколи не бувало і я сказав: «ці люди свистять» і вона сказала: «угу». Вони ніколи раніше не свистіли. А тепер вони свистять. Ви знаєте, це була одна група, а інша група робила протилежне, таке».

Ті самі слова по колу
На захист нового президента США слід сказати, що це нелегко – відповідати на запитання зненацька, особливо без звички. Тому можна зрозуміти, що синтаксис кривий і хиткий – нехай першим кине в нього «Правописом» той, хто ніколи не плутався і не шукав слова у публічному виступі. Натомість бідність словника вражає, хоч який контекст. У цьому уривку, та й у більшості своїх публічних виступів Трамп тільки й робить, що повторює по колу ті самі слова і вирази. Те, що це словникове убозтво відображає бідність думки, нехай коментують політичні коментатори. Але як перекладачку, Трамп ставить мене у скрутне становище.
Я перекладаю не слова, я перекладаю думки. Ситуації, особистей, моменти. І все це я поміщаю в слова, у семантичне поле, яке рідною мовою повинно навіяти читачу те саме враження, ті самі міркування, що й читачеві оригіналу. У випадку Обами це було досить просто: думка ясна, повідомлення чітке і продумане, словник добірний, синтаксис бездоганний. Парадоксально, але думку Трампа, значно поверховішу, яка часто обертається довкола одного й того ж сюжету (у цьому інтерв’ю – його перемога), значно важче передати. Ламаючи всі норми мовлення, цей політик (так, так, ми зобов’язані тепер його так називати) з обмеженим словником і рваним безладним синтаксисом, змушує перекладача, МЕНЕ змушує, переглядати і скорочувати, збіднювати моє семантичне робоче поле.
Один приклад: Трамп завжди вживає ті самі прикметники. Їх у нього в торбинці маленька жменька і скільки я могла відстежити, це насамперед «great» (45 разів в інтерв’ю «Нью-Йорк Таймс»), «tremendous», «incredible», «strong» і «tough» (ну й звісно ж, неодмінні «good» і «bad»), які він нанизує, мов перли, подеколи оздоблюючи «very», коли відчуває особливе натхнення. Я б охоче дала вам переклад цих слів у квадратних дужках, як зазвичай у статті перекладають слова іноземною мовою, але ж це і є моя позиція: загалом, кожне слово може бути перекладено по-різному, залежно від контексту, і в цьому й полягає принада і складність нашої професії.

«Я взагалі кмітливий хлопець»
У випадку з Трампом, нові слова якщо й з’являються у перекладі політичної промови, то спрямовані на спрощення, збіднення сенсу і думки. В одному з моїх останніх перекладів Трампа ось, що я мусила написати: «Я говорив про це на Національному з’їзді республіканців! [про ЛГБТ] І всі сказали: «Це було так чудово».
В оригіналі: «I mentioned them at the Republican National Convention! And everybody said, “That was so great».
«Це було так чудово»… – конструкція, характерна радше для неформального мовлення, навіть дитячого, ніж для президента США, але мені треба було перекласти прояв дитячого самовдоволеного захвату, тому якби я вирішила написати, натомість: «І мою промову одностайно схвалили», значення було б те саме, але це дало б неправильне враження про задум і спосіб висловлювання промовця.
Інший приклад: у розмові з журналістом «Fox News» 10 листопада Трамп заявив: «You know, I’m, like, a smart person. I don’t have to be told the same thing in the same words every single day for the next eight year». Що означає: «Ви знаєте, я взагалі кмітливий хлопець. Мені не треба проговорювати те саме тими ж словами що не день упродовж наступних восьми років» (так, вісім років, ви правильно прочитали. Щоб лишатися у тому ж лексичному реєстрі: ніколи голову підняти). Облишмо синтаксис, (ми пам’ятаємо, як важко говорити на публіці) і затримаймося на перекладі іменникової групи «a smart person». Без контексту, ми переклали б просто «розумна людина». Якби це Обама сказав (Обама б так ніколи не сказав, хіба що з підтекстом) чи будь-який інший світовий лідер, я б, мабуть, написала «я належу до розумних людей», що було б найгармонічніше у фразі. І не додавала б «взагалі».

Красномовність Жоржа Марше
Але Трамп говорить не так, як Обама, і не як жоден з політиків, яких мені доводилось перекладати. Хоч яке місце і час, Трамп без заготовленого тексту, говорить так, наче теревенить за келихом пива з приятелями. Як наслідок, прощавайте великі фрази, гарні звороти, квітчастий словник, вишуканість мови. Відтак і наступні чотири (вісім?) років мені доведеться робити конкретну нахабну політику, якщо я хочу залишатися вірною оригіналу. А я мушу залишатися вірною оригіналу – не тільки його словнику, але і його тону та інтонації. Це одна з засад перекладу.
У студентські роки ми якось обговорювали питання відповідальності перекладача щодо точності передавання мови, і один з викладачів розповів нам таке: у 1980-і роки під час візиту Жоржа Марше до Москви його супроводжував перекладач з такою вишуканою мовою і таким високим стилем, що в СРСР, де його слова сприймали через перекладача, генеральний секретар Французької комуністичної партії здобув репутацію рідкісного красномовця – що було далеко від того образа, який він мав у Франції…
Я досі не знаю, був цей анекдот правдою чи легендою, але зрештою це неважливо: залежно від вибору перекладачів, які передаватимуть слова Трампа, з нього можна буде зробити похмурого кретина, просто кретина, мовця середнього рівня і гарного промовця. Не вірите? А коли б я написала так: «Знаєте, мої розумові здібності цілком задовільні. Не варто упродовж восьми років постійно повторювати мені ті самі настанови». Погодьтеся, що це справляє інше враження. Утім, зміст той самий.
Але забудьмо мою сумну долю перекладачки, що оплакує убозтво політичної мови нового американського президента: я пристосуюся й перебуду. У крайньому разі, щоб повернути собі усмішку, я можу без кінця переглядати на ютубі ролик про Обаму і його «злого перекладача». Та це явище має серйозніші наслідки. Можна було б подумати, що під час виборчої кампанії Трамп навмисне використовував базовий словник, щоб охопити якнайширший електорат, зокрема тих, хто почувається зазвичай виключеним з політики і знехтуваним елітами – простих американців, з якими треба говорити щиро. Це прийнятна, як на мене, і навіть варта поваги стратегія, адже обранці в демократичному суспільстві повинні представляти всіх, від найосвіченіших до найменш освічених.

Увага, небезпека?
Але у випадку Трампа це була не стратегія; очевидно, що його обмежений словник виказує вузькість думки. І той факт, що лідер наймогутнішої держави Західного світу висловлюється так убого, спрощено, і без натяку на елегантність, радше тривожний. З політичного погляду – бо ним буде легко маніпулювати, але також тому, що він здатний задати тон загальнішому політичному дискурсу. Є ризик зниження загального рівня думки і мовлення керівників держав, які рівнятимуться на Трампа. Бо як він любить повторювати, зрештою, він переміг.
Отож тепер тільки перекладачі всіх інших країн світу можуть підняти рівень дискурсу, виправляючи форму… Як видно, можна з тим самим змістом дати дуже різне враження про мовця. Закладемося, що російські, угорські чи турецькі перекладачі робитимуть інший семантичний вибір, ніж їхні французькі, іспанські чи німецькі колеги, і творитимуть інший образ Трампа, ніж той, який передаю я.
14.12.2016

– – – –
* Беранжер В’єно – перекладачка, Slate.fr