Ґері Снайдер. Прогулянка підґрунтям Нью-Йорка Жителя Інформаційного Моря

by Diana

Переклав Іван Сірченко
Джерело

Клен і дуб, тополя, гінкго,
Листя нове, «нова зелень» скель.
Між дерев туляться крутосхилом
Сонця підплямки—
підіймись!
Вниз вертай та котись зі скелі!
Все лиши та в ліси йди, до
Білки, де
Брак людей! Віддаль чути безпечно
Зустрічних машин мурмотіння,
Гелікоптерне гудіння,
Тиснеться поміж заторів
Відлунням сирени спів,
реве тоном
низьким літак.

Стрибком парку вал мини,
У зручній одежі
Стрімку лови течію зграй.

Нью-Йорк, як морський анемон
У вирі хвиль Економічного Моря:
Кадри молодих фахівців при параді
Крок з роботи в нічне життя, повечеряв—
Підкачка прани із серцевих камер
Будівель, пульсуючих жаром
На дні, значно нижче підвалів.
Кочегарам старого флоту,
Строк служби яких догорів,
Лишається йти від моря

на берегом скуті суди, на яких
колишні матроси доглядають прості котли,
шлях надавши комп’ютерам,
Із теплом моніторів, живленням
з-під землі; із повітря;
із Інформаційного Моря.

Жваві, гострі поглядом люди
Течуть, гнуться стиками вулиць,
картон кидається у фургон.
Чуттєвість гойдань, сосків рожевість,
навколо очей сурма 1.

Тайм та Лайф Білдінґс2 —шістдесят тисяч люду—
Банер розхитує вітер:
шарудять, дрижачи, дерева,
тут зрощуючи нову зелень.

Алюміній, скло, ґрунтовий гравій,
Залізо. Нержавіюча сталь.
Пусті соти мозкозабудови—власність

Колумбійського Університету3, орендодавця
Анемонів,
Жителів
Інформаційного Моря.

«Дикун Клаус»
Більше жив з індіанцями
Та засвідчив у 1701-му
Як старенька «Каракапакомонт»
Допродала Вашингтон-Хайтс4.

Вода досі журчить у стоках
Течією незламних річок
Під дорогами, над підґрунтям.
Птах рибалить, пірнувши з каменю
Кулуару, що наче каньйон.

Відголошуй глуху пітьму!
Світла вкрила підґрунтя плетінь,
В провулок пірна ясний промінь:
Там тінь остання
на стику яскравих гонінь
Язичком чорноти бурмоче.
Йде відлуння сирен каньйоном.
На бордюр кроком зсунь вогні—

Вгору глянь на Богів!
Бог Еквітебл, Бог Целаніз, верховні, та
Бог Олд Юніон Кербід5:
Кожен вкладається до кварталів тіні,
Кожнен грається сонячним плином —
власним нехтує рухом дня.
Гуггенхайма, Рокфеллера й Фріка6,
Зібрання шедеврів світу. Плесо вікон
Дає освітлення “водяних лілій” 7.
Як планети чи риби, люди
Між залів кружать, стоять, кружляють.
Під шарудіння берез від бризу
Через кордон варти світу
Гелікоптери гудять в польоті,
Носії нектару й пилку,
Повітрям
Економічного
Моря.

Опусти очі до підземки:
Сталь скрегоче від своїх скоків,
Вітер дме крізь тунельну пітьму,
павутиння, грибки, лишайник.

Гінкго — дерева Ґондвани. Піктографи й
Петрогліфи вкрили підземку —
Бездушних глазниці будівель нових,
Пусті, дочікуються церемоній,
що з них теж зроблять
Великих нових
Міських Богів.
З кабелями, трубами й стоками,
Вони засвітяться, дихнуть холодом,
Видихнуть мудрість своїх будівничих—
Хмару знань цих
Носитиме небом, повітрям
Інформаційного
Моря.

Повз вантажівки зріж крізь аллею,
«Під зніс»—старий на узбіччі стілець—
Відвернись від шрифтів романських,
Гасел Економічних газет.

Циркулярок вий лине з вікон
Пустої зали—без стін—подих підвалу,
Суха цегла, простил; карбід
Трухляві зрізає пласти. Гомін
Сходами ллє в підземку.
Бігунка в синьому між машин,
Що спинилися на червоне,
Під гул розпилу, наче промінь,
Невпинно минає їх.
Перехрестя веде до річки:
На Північ вертай до лісу,
Південь — рибалок шлях.
Гніздо сапсанів — поверх тридцять п’ять.

Вулиць жителі тягнуть
візки, засинають
У весняних сутінках, покрившись
синім пледом на ґанку,
Під навісом шпилів фортець.
Кон домус, домініон,
домус,
кондомініум, кондомінімум,
Це ті башти, де на вершині
Біловдягнуті та блідошкірі
чоловіки з жінками
Угніздились під сонцем
Вище статіграфічних8 скель.
Фотосинтез тут кращий, планктон є,
наїстися можна суші:
Зібрання задоволень, плоті,
Каскадами ллється сміх.

— Повз вікна летять сапсани
межею словесних потоків,
Жнуть теології та концепти,
Мов крихти хлібу хапають байти
Банківських
диких ідей, спекуляцій
щодо свіжої інформації—
згори дивляться на голубів,

На донну годівничку з візками,
Тихо мацають небо на зменшення

Перебільшення, звищення надміру
Числа корінних небожителів.

Слабо відблискують сутінки
На скляному гладкому боці
Близько сорока поверхів

Патьоків рідкого срібла

Будівель гарних, в які пливемо і де їмо ми:

Сталь, піна та сірість —

Жителі Інформаційного Моря.

– – – –
1.Стибій (Sb), також кохл, кожл — сріблястий крихкий напівметал, один з перших (від 3100 р. до н.е.) косметичних засобів; у сучасній Індії досі використовується у якості лікарського засобу та як захист від “дурного ока”.
2. 48-ми поверхові офісні будівлі у Рокфеллер Центрі, Нью-Йорк.
3. Саме Колумбійський Університет, будучи одним з найпрестижніших ВНЗ Нью-Йорка, став місцем формування у 1940-х літературного біт-покоління, до якого пізніше приєднався і Снайдер.
4. 13 серпня 1701 за участі Клауса Дювітла в якості свідка відбувся акт передачі останнього “індіанського шматка” Бронксу — кварталу Вашингтон-Хайтс, — від корінних американців Немерана та Карапакомонт до власності Ван Кортландта; нині на цій ділянці знаходиться парк, названий іменем останнього.
5. AXA Equitable Life Corporation, Celanese Corporation та Old Union Carbid Corporation — великі американські бізнес-магнати, що мають історичне осереддя у Нью-Йорку.
6. Музей Гуггенхейма, Музей Фріка та Колекція Рокфеллер Центру — Нью-Йоркські галереї світового мистецтва.
7. Мається на увазі картина Клода Моне.
8. Історичний розділ геології, також — основий зі способів геологічного картування