Якуб Жулчик. Сліпнути від вогнів (фрагмент)

by Diana

Переклала з польської Ніна Макуха
Джерело

П’ЯТНИЦЯ
23:10
Існує три речі, які роблять всі у Варшаві.
По перше, люди говорять. Багато говорять. Говорять безладно. Говорять про себе один одному, за своєю спиною. Говорять хто кому заборгував, хто кого останнім часом витурлив з бізнесу. Говорять про те, хто є слабким, у чому є слабким, коли перетворився на слабкого. Говорять про те, що інші говорять про інших. Говорять про те, хто з ким злягається. Хто з ким зрадив. Хто кого покинув. Говорять, аби говорити. Говорять, говорять і говорять. П’ють для того, щоб говорити ще більше. Більше дурниць. Інформація проходить крізь них, вилітає з їх очей, вух, поміж ніг. Несуттєва і суттєва. Та, що усім відома і конфіденційна. Весь час говорять. Говорять, поки не вичерпають себе. Говорять для того, щоб за мить сказати ще більше. Говоріння їх збуджує, розширює зіниці, пришвидшує подих, зволожує слизову оболонку. Коли ж поєднується з тим, що тебе слухають, воно стає кращим і важливішим, ніж секс. Ліпшим і вагомішим, бо більш економне. Говоріння відрізняється від сексу переконливо вигідним співвідношенням інвестованої енергії до енергії отриманої.
По друге, люди гендлюють. Внаслідок торгівлі або заробляють багато, або нічого. Якщо знають як торгувати, заробляють багато. Якщо їм здається, що знають, як вторгувати багато, мають марні заробітки. Гендлюють тим, що знають, продають ходячи, обманюючи, показуючись, рахуючись і пишучи. Гендлюють своїми ідеями, вигадуючи маркетингові кампанії, торгують фізичними кондиціями своїх суглобів, розвозячи піцу чи встромляючи листівки з рекламою борделів під склоочисники автомобілів. Вони як сліпі, пущені по сліду пси. Не бачать. Нюхають. Шукають гроші. Витягають їх з поміж тріщин тротуарних плит. Витискають їх з повітря, взаємно один з одного, але передусім – люди торгують, говорячи.
По третє, люди у Варшаві нюхають кокаїн. Власне тут з’являюсь я, весь у білому.
Кокаїн нюхають усі, хто має таку можливість і досить великий процент тих, хто фінансово не може собі цього дозволити. Ловлять кайф правники. Політики. Лікарі. Власники підприємств. Керівники підприємств. Менеджери нижчої ланки. Менеджери вищої ланки. Зірки телебачення. Працівники телебачення. Власники рекламних агенцій. Працівники рекламних агенцій. Фінансисти. Девелопери. Письменники. Художники. Музиканти. Публіцисти. Фотографи. Журналісти. Виробники. Видавці. Реставратори. Бандити. Адвокати. Альфонси. Повії. Готелярі.
Всі, всі без винятку воліють кокаїн. Не важливо який: слабкий, дорогий, брудний. Усі трактують його як ритуал. Як жест. Як очевидну емблему. Вживання кокаїну прирівнюється до носіння годинника. Як повернення додому в таксі. Це як розмови і заробляння грошей. Як природний наслідок першого і другого, що є найліпшою допомогою як в першому , так і в другому випадку.
У Варшаві кожен має три найважливіші номери телефонів. Ці номери завжди знаходяться у відповідному порядку, як місця на подіумі. Золота медаль належить особам, які їм платять. Бронзова – це особи, з якими безпосередньо сплять. Мені належить срібло. Для всіх, кого маю в списку контактів у мобільному, я виступаю другим найважливішим номером.
Без сенсу ставити мені питання: чому їжджу з товаром вже двадцять років і ніколи не спалився.
Але в усьому цьому є ще одна справа.
Всі у Варшаві займаються торгівлею, але я продаю кокаїн. Це певна різниця. Кокаїн є чимсь відчутним, чимось, до чого можна доторкнутися, чимось, що щось дійсно змінює, принаймні на коротку мить. Кокаїн є реальним. Чистим, білим, твердим, в великих стограмових брусках нагадує наполіроване до білизни каміння. Стиснуті долоні. Є реальнішим, ніж золото і діаманти – коли ти востаннє бачив злиток золота? Кокаїн був у твоєму носі в минулий вікенд.
Кокаїн не підпадає під жодні курси і спекуляції. В нього інвестують і заробляють на ньому реальні гроші. За нього треба нести реальну відповідальність. Сьогодні, коли всі торгують фікцією, доданою вартістю, тарою для пакування тари, де більшість капіталу – це пустка, мильні бульбашки, дописувані цифри, де всі ми покірно не відлипаючи від комп’ютерів чекаємо на те, як лопатиметься повітряна кулька, я ворочаю реальним капіталом.
Я конкретно цим не пишаюся. Просто знаю. Це реальна торгівля. Торгівля, де говориться небагато, рівно стільки треба. Тут користуються цифрами, еквівалентними реченням. Тут відсутній аналіз ринку, рекламні кампанії, опитування про продукцію. Цього не треба. Це реальний продукт. Реальні гроші.