З поезій Ґреґорі Корсо

by Diana

Переклав Гєник Бєляков
Джерело: Corso, Gregory. Mindfield: new and selected poems. Thunder’s Mouth Press, New York, 1989.

Як не вмерти

Перебуваючи серед людей
відчуваючи що ось-ось помру
я перепрошую
кажу їм: «маю йти!»
«Куди?» — хотіли би знати вони
я не відповідаю
просто забираюся геть
подалі від них
бо ж хай там як
вони відчувають що щось негаразд
та ніколи не знають що з цим робити
їх лякає раптовість
Який жах
просто сидіти отак
доки вони питають:
«З тобою все гаразд?»
«Може тобі щось принести?»
«Може хочеш лягти?»
А боже ж мій! народе!
ну от кому хотілося б померти серед людей?!
Зокрема коли ті ні чорта не здатні вдіяти
У кіно — у кіно
от куди я поспішаю
коли відчуваю що ось-ось помру
Досі працювало

How Not to Die

Around people
if I feel I’m gonna die
I excuse myself
Telling them “I gotta go!”
“Go where?” they wanna know
I don’t answer
I just get outa there
away from them
because somehow
they sense something wrong
and never know what to do
it scares them such suddenness
How awful
to just sit there
and they asking:
“Are you okay?”
“Can we get you something?”
“Want to lie down?”
Ye gods! people!
who wants to die amongst people?!
Especially when they can’t do shit
To the movies—to the movies
that’s where I hurry to
when I feel I’m going to die
So far it’s worked

Увесь мотлох… Майже

Я збіг шістьма поверхами нагору
до своєї крихітної мебльованої кімнати
розчахнув вікно
та почав викидати
найважливіші речі в житті

Спершу Правду, що верещала, мов остання крутійка:
«Ні! Я розповім про тебе всі жахливі плітки!»
«Та невже? Що ж, мені нічого приховувати… ГЕТЬ!»
За нею полетів Бог, набундючившись, скиглячи й дивуючись:
«Це ж не моя вина! Не я ж усе спричинив!» «ГЕТЬ!»
Затим Кохання, підкупаючи: «Ти ніколи не станеш імпотентом!
Усі дівки з обкладинок Vogue, вони всі твої!»
Я випхав її товсту дупу з вікна та крикнув навздогін:
«Урешті-решт ти завжди розчаровуєш!»
Згріб докупи Віру Надію й Любов
а вони всі три такі:
«Без нас ти неодмінно помреш!»
«А з вами радше дах поїде! Прощавайте!»

Наступною була Краса… о, Краса —
Ведучи її до вікна,
я сказав: «Тебе я любив у цьому житті найбільше
… але ти — вбивця; Краса вбиває!»
Насправді, не маючи наміру її впустити,
я одразу ж збіг сходами донизу саме вчасно, щоб її підхопити
«Ти мене врятував!» — заридала вона
Я опустив її долі й мовив: «Забирайся».

Повернувся шістьма поверхами нагору
по гроші
викидати не було що.
У кімнаті лишилася тільки Смерть,
яка сховалася під раковиною на кухні:
«Я не справжня! — кричала вона, —
Я лиш плітка, що її розпускає життя…»
Розсміявшись, я викинув її геть разом із раковиною й усім іншим
аж раптом зрозумів —
зостався тільки Гумор.
Усе, що я міг зробити з Гумором, це сказати:
«Геть через вікно разом із вікном!»

The Whole Mess… Almost

I ran up six flights of stairs
to my small furnished room
opened the window
and began throwing out
those things most important in life

First to go, Truth, squealing like a fink:
“Don’t! I’ll tell awful things about you!”
“Oh yeah? Well, I’ve nothing to hide … OUT!”
Then went God, glowering & whimpering in amazement:
“It’s not my fault! I’m not the cause of it all!” “OUT!”
Then Love, cooing bribes: “You’ll never know impotency!
All the girls on Vogue covers, all yours!”
I pushed her fat ass out and screamed:
“You always end up a bummer!”
I picked up Faith Hope Charity
all three clinging together:
“Without us you’ll surely die!”
“With you I’m going nuts! Goodbye!”

Then Beauty … ah, Beauty—
As I led her to the window
I told her: “You I loved best in life
… but you’re a killer; Beauty kills!”
Not really meaning to drop her
I immediately ran downstairs
getting there just in time to catch her
“You saved me!” she cried
I put her down and told her: “Move on.”

Went back up those six flights
went to the money
there was no money to throw out.
The only thing left in the room was Death
hiding beneath the kitchen sink:
“I’m not real!” It cried
“I’m just a rumor spread by life … ”
Laughing I threw it out, kitchen sink and all
and suddenly realized Humor
was all that was left—
All I could do with Humor was to say:
“Out the window with the window!”

Дитячий релігійний досвід

У п’ять років
я побачив на небі Бога
я саме переходив міст
аби купити сіль
та поглянувши вгору
помітив величезного чолов’ягу
з сивим волоссям і бородою
що сидів за хмарним столом
на якому лежали дві велетенські книги
одна — чорна
друга — біла
У суботу я спитав священика
у сповідальні що ж усе це означало
і той відповів:
«Чорна книга містить усі твої погані вчинки
а біла — всі хороші
Якщо наприкінці твого життя
чорна книга
важитиме більше ніж біла
ти потрапиш у пекло й горітимеш там вічно!»
Потому я впродовж кількох тижнів запевняв себе
що в купуванні солі не було нічого поганого —

У шість років
я побачив мертвого кота
я одягнув на нього хрестика
й проказав коротку молитву
Коли я розповів учительці недільної школи
про свій вчинок
вона наскубла мені вуха
й наказала негайно повернутися
до мертвого кота
і зняти з нього хрестика
я люблю котів я завжди любив котів
«Але хіба коти не потрапляють до раю?» — заплакав я
«Не сотвори собі кумира й не поклоняйся йому!» — відказала вона —
я повернувся до мертвого кота
той уже зник
а хрестик лишився
А отже… того дня померла земля

У сім років
я сидів однієї неділі в церкві
поряд із товстим хлопчиком
якого раніше ніколи не бачив
У пухкенькій руці він тримав
маленького скляного слоника
І під час
Причастя
показав його мені
Тоді це й трапилося
Я пам’ятаю наскільки швидко все відбулося
Хлопчик знепритомнів
Його понесли надвір
а він усе ще стискав скляного слоника в руці
Найбільше я перелякався
коли двоє чоловіків які винесли його
повернулися й всілися поруч
по обидва боки від мене
«Невже я наступний? — запитував себе я —
Той хто бачив скляного слона?»
Більше мені ніколи не доводилося бачити того хлопчика
Проте донині
я так до кінця й не зрозумів
що ж усе це означало… якщо означало бодай щось

Youthful Religious Experiences

When I was five
I saw God in the sky
I was crossing a bridge
on my way to buy salt
and when I looked up
I saw a huge man
with white hair and beard
sitting at a desk of cloud
that had two gigantic books on it
one was black
the other white
Saturday I asked the priest
In the confessional box what it all meant
and he said:
“The black book is for all the bad you do
the white book for all the good
If the black book
at the end of your life
weighs more than the white book
You’ll go to hell and burn forever!”
For weeks afterwards I assured myself
that buying salt was nothing bad—

When I was six
I saw a dead cat
I put a cross on it
and said a little prayer
When I told the Sunday school teacher
what I had done
she pulled my ears
and ordered me to go immediately
back to the dead cat
and take the cross off it
I love cats I’ve always loved cats
“But don’t cats go to heaven?” I cried
“Thou shalt not worship false idols!” she replied—
I went back to the dead cat
it was gone
the cross remained
Fittingly so . . . that day the earth had died

When I was seven
I sat in church one Sunday
next to a fat little boy
I’d never seen before
He had a small glass elephant
cupped in his chubby hand
And it was during the raising
of the Eucharist
when he showed it to me
That’s when it happened
I remember how fast it happened
He fainted
They carried him away
the glass elephant still in his hand
The part that scared me most
was when the two men who had carried him out
came back and sat beside me
one on each side of me
Was I next? I wondered
I who had seen the glass elephant?
I never saw that boy again
And to this very day
I cannot totally comprehend
what it all meant . . . if it meant anything at all