З нідерландських та фламандських поетів

by Diana

Переклала Ірина Коваль

Даан де Ліхт
Гаага, місто для старих

(зі збірки “Гаага у віршах і краєвидах”)

На лавці в затишку тінистої алеї
Старенькі пані і пани відпочивають,
Що влітку тут неквапно походжають,
А потім йдуть в театри й галереї.

Амбіції пішли у небуття,
Ніхто і ні за чим вже не женеться,
Бо має рацію прислів’я: все минеться.
Став спокій їхнім способом життя.

Гаазі не потрібно вирувати,
Краса й мистецтво грають роль вагому,
Здається, що життя тут завмирає.

Дерева будуть квітнути, птахи співати,
Вставні щелепи й палиця тут як удома,
Гаага для старих є тихим раєм.

Den Haag de seniorenstad
een bankje op een lommerrijke laan
als rustplaats bij het zomerse flaneren
bevolkt door oude dames, dito heren
die ‘s avonds stemmig naar de schouwburg gaan

vergeten is hun jachtig bestaan
de drang naar altijd meer en het presteren
het spreekwoord klopt: de tijd zal het ons leren
de rust staat bij de grijsaard bovenaan

Den Haag hoeft voor de bejaarden niet te bruisen
het is een stad die pracht en kunst bezit
en waar het leven lijkt te zijn bevroren

hier blijven vogels zingen, bomen ruisen
rollator, wandelstok en kunstgebit
zijn thuis in ‘t paradijs voor senioren
Джерело


Альфред фан Гаскерланд
Утрехт, вулиця Баіс Баллотстраат

Там, де вагонетка під землею
У будинках гуркотом луна,
Буркотить безсило перехід над нею,
А за тим лише відлуння моїх кроків
Тишу сонних вулиць розтина.

Он старенькі за вікном вмостились,
В рівновазі строго мовчазні.
Обабіч стола читають,
Світло люстри грає в сивині.

У жовтому світлі ти можеш впізнати
Частину маленької кухні й кімнати,
Дошку каміну і шафу незвичну,
Тьмяний блиск стільців,
Що стоять симетрично.

Хоч вічним здавалося все у кімнаті,
Коли крізь вікно заглядав я до хати,
Ілюзія ця лише доти тривала,
Доки світло не згасло, й все в пітьмі не пропало,
Й розчарування моє мене геть не прогнало.

Utrecht Buys Ballotstraat
waar een ertstrein ploegt in stalen voren
welke trilling door voorname huizen gaat
laat de overweg onmatig van zich horen
waarna dan nog mijn stappen
de stilte tarten in de straat

ik zie een echtpaar achter hoge ramen
roerloos lezend strikt in evenwicht
ieder aan een tafelzijde
grijze haren onder ’t hoge licht

het gele schijnsel dat men er ziet
onthult delen van een kamer en suite
een schoorsteenmantel en een kabinet
de vale glans van pluchen stoelen
welke symmetrisch zijn neergezet

wat mij tijdloos heeft geleken
daar waar ik naar binnen heb gekeken
heeft toch slechts bestaan
tot wat later het kamerlicht werd uitgedaan
en ik ontnuchterd verder ben gegaan
Джерело

Ян Х. де Грот
Ностальгія

(зі збірки “Амстердам у віршах”)

З вокзалу не до міста я подався,
А уявив, як їду на ровері
До офісу на Розенграхт, де двері
О восьмій відчиняв й до праці брався.

У звуках Морзе час кудись зникає,
і перші спогади свої я бачу знову –
І матір, що співає колискову,
І батька, що до школи проводжає.

На Калферстраат йшов на дівчат дивитись
І у сусідів пив я каву і вино.
Сусід, що злі вірші любив писати,

Помер, й мені недовго вже чекати,
Та перед смертю мрію все одно
У Амстердамі знову опинитись.

Heimwee
Ik kwam niet van ’t station de veste binnen
Maar vond mij fietsend op de Rozengracht
Naar het kantoor waar ik om vijf voor acht
Mijn naam moest zetten en taak beginnen

Tussen de morseseinen in op jacht
(naar beelden uit mijn vroegste herinneringen)
Van moeder die mij zacht in slaap wou zingen
En vader die mij vaak naar school toebracht)

Ving ik de meiden in de Kalverstraat
De koffie en de borrel bij de buren
Waarvan er één opstandige verzen schreef

Hij is nu dood en ik raak ook te geef
Maar wacht op iemand voor de laatste uren
Die mij naar Amsterdam ontsnappen laat

Онно Блом, Каспер Фаассен
Пташиний політ

(зі збірки “Друк на полях”)

У Ляйдені приховані дива,
Що явними стають, як ледь сіріє.
Його світанки наче Рембрандта канва,
І перевтілюється він на місто-мрію.

Над Новим Райном в височінь злітаю
І розправляю крила, наче птаха.
Внизу в безодні я тебе шукаю,
Загублену у лабіринті страху.

Швидко у мріях все далі лечу я
І чорні кільця у небі малюю.
Й на горизонті бачу риси дому

Й провулку, що початком стали всьому.
Мов крук, що ширяє у синьому небі,
Так линуть слова мої зараз до тебе.

Vogelvlucht
In Leiden zit een wonderstad verstopt
Die aan het einde van de nacht verschijnt
In Rembrandts stille ochtendlicht ontpopt
Ze zich als droomoord, waarin jij verdwijnt

Ik stijg hoog op boven de Nieuwe Rijn
En spreid mijn vleugels. Ik richt mijn blik
De duizeldiepte in. Waar kan je zijn?
Verloren in een labyrint van schrik.

Snel droom ik verder en kras op mijn vlucht
Wel duizend zwarte krullen in de lucht
Steeds dichter nadert op de horizon

De straat, het huis waar alles ooit begon.
Zoals een raaf vliegt in het hemelsblauw –
Zo zweven deze woorden nu naar jou.
Джерело

Жюль Дейлдер
Магія Ротауна (Ротердама)

(зі збірки “Майже усі вірші”)

Про Роттердам не знімуть фільми,
Бо він не знає напівтонів,
Минулого тут не існує,
І всі будинки без фронтонів.

Цей Ротердам не романтичний
Не має часу на дурниці,
Його вам не переконати,
Бо він не вірить в небилиці.

Він зовсім не фотогенічний,
Нічого з себе не вдає,
Тут все квадратне і високе,
Це Ротердам, який він є.

Він не ілюзія красива,
Яку створило вам кіно,
Про Ротердам не знімуть фільми,
Бо Ротердаму все одно.

Rotown magic
Rotterdam is niet te filmen
De beelden wisselen te snel
Rotterdam heeft geen verleden
en geen enkele trapgevèl

Rotterdam is niet romantisch
heeft geen tijd voor flauwekul
is niet vatbaar voor suggesties
luistert niet naar slap gelul

‘t Is niet camera-gevoelig
lijkt niet mooier dan het is
Het ligt vierkant hoog en hoekig
gekanteld in het tegenlicht

Rotterdam is geen illusie
door de camera gewekt
Rotterdam is niet te filmen
Rotterdam is vééls te ècht
Джерело

Адріаан де Роoфер
Моє місто

(зі збірки “Злі вірші”)

У дерев м’який зелений мозок,
А вода має шкіру з кришталя.
Своїми довгими зубами
Моє місто поїдає монументи
Своїх порожніх королів
На мідних конях.
Я іду, по вінця сповнений віршами,
Вулицями, що теревенять безупину,
І птахів рахую,
Мов крилаті вислови,
Що розташувались на дахах.
Тут я можу дожити віку,
Наче галька в тихій зелені води.

Mijn stad
de bomen hebben zachte groene hersenen
en het water heeft een huid van glas
met lange tanden
eet mijn stad haar monumenten op
haar holle koningen
op een koperen paard
met mijn buik vol gedichten
loop ik door
de breedsprakerige straten
en tel de vogels
die als gevleugelde woorden
op de daken zitten
hier kan ik oud worden
als een kei in diep groen water
Джерело

Антверпен

Я знову згадую моє місто.
Знову згадую
Срібну пуповину
І будинки, яким зав’язали очі.
Пообіднє сонце
І запахи жінок,
Що пили росу з мого голосу.

Я пещу їхні бліді щоки
І хмільну ружу їхніх губ
В мене ще сотні рук бажань
І тисячі пальців суму.

Antwerpen
ik denk weer aan mijn stad
denk weer
aan de zilveren navelstreng
en de geblinddoekte huizen
aan de late middagzon
en hoe de vrouwen geurden
en dronken de dauw van mijn stem

ik streel hun bleke wangen
het laveloze rood van lippen
ik heb nog honderd handen
van verlangen
en duizend vingers
van verdriet
Джерело

Антон Кортебег
На чужині

(зі збірки “Великими кроками”)

Гаага. Я почуваюся тут так далеко від дому,
Що хотів би собі написати листа.
Як мені там ведеться? Якщо чесно, не дуже.
Це наче Бельгія, звідки прагнеш втекти,
В ті місця, де все справді стається.

Поміж залізничними греблями садки під дощем,
З притулку завжди чується гавкіт псів,
і двічі на день, аж сім світлофорів,
Чиє світло щораз перестрибує на червоне.
І з кімнати я бачу, як трамваї банально
Тягнуть свої вагони на станцію центральну.

Крокуси у Форхауті ранньою весною,
У Мауріцхаус дівчина Вермеєра,
Висока трава поміж рейками до Схевенінгена
І дим Окенбургу біля Кайкдаїну.
Це ті дрібниці, про які я мусив пам’ятати,
Щоб не мати потреби собі писати.

In den vreemde
Den Haag. Ik voel me er zo ver van huis,
dat ik me wel een brief zou willen schrijven.
Hoe gaat het met me, daar? Eerlijk gezegd
niet goed. Het blijft voor mij een soort
van België – snel wil je er weer uit
op weg naar waar het echt gebeuren moet.

Tussen de spoordijken volkstuintjes in de regen.
Uit het asiel waait altijd akelig geblaf.
Stoplichten, zeven, springen, tweemaal elke dag
op slag op rood als ik kom aangefietst.
En uit mijn kamer zie ik trams banaal
hun lussen draaien naar Den Haag Centraal.

Krokussen op het Voorhout in het vroege voorjaar
en in het Mauritshuis een meisje van Vermeer,
lang gras tussen de rails naar Scheveningen
en bij Kijkduin de rook van Ockenburg,
dat moest ik maar eens tot mijn zegeningen
gaan tellen. Want dan schreef ik me niet meer.
Джерело

Ганні Міхаеліс
Амстердам демонструє без сорому…

(зі збірки “Утікаючи до нової Утопії”)

Амстердам демонструє без сорому
Свої гнилі зуби
І дерева, що гинуть від смогу,
Плісняву воду, у якій відбивається сонце.
З його незлічених ніздрів
Він видихає брудні викиди
Понад дахами з антенами
Й голубами,
Небо над якими темнішає і знов світлішає.
Зірки балансують на шпилях дзвіниць,
А фальшивий спів карильойонів
Зливається з оркестром машин,
Сирен, дрилів,
Молотів, якими забивають палі,
І скрізь метушаться люди,
У шкаралупах своїх будинків,
Своїх нір, свого хаосу,
Що їм такий любий і такий остогидлий.

Onbekommerd toont Amsterdam…
Onbekommerd toont Amsterdam
haar rotte gebit, haar aan aardgas
stervende bomen, haar onrein water
waarin de zon zich weerkaatst.
Uit ontelbare vervuilde neusgaten
blaast ze kwaadsappige dampen
over haar daken vol televisie-antennes
en duiven, waarboven de hemel
licht wordt en weer donker, sterren
balanceren een paar minuten op de spits
van een kerktoren, carillons
mengen hun valse stemmen in
de oorverdovende musique concrète
van auto’s, ambulances, pneumatische
boren, sloophamers, hei-installaties
en overal kruipen mensen in en uit
de schulp van hun huis, hun krot,
hun dierbare, gehate puinhoop.
Джерело

Ганс Андреус
Завтрашній день

(зі збірки “Я мандрівник”)

Якщо помру я завтра,
Ти розкажи деревам,
Як я тебе любив.
І розкажи ти вітру,
Що лазить по деревах
Чи падає з гілок,
Як я тебе любив.
І розкажи дитині, такій малій,
Яка ще може зрозуміти,
І розкажи тварині,
Якій достатньо погляд твій зустріти,
І кам’яним будинкам,
І місту, де я жив,
Ти розкажи, як я тебе любив.

Та не розказуй людям,
Вони ж бо не повірять,
Вони не хочуть вірити у те,
Що звичайний чоловік звичайну жінку,
Що одна людина так любила іншу,
Як я любив тебе.

Voor een dag van morgen
Wanneer ik morgen doodga,
vertel dan aan de bomen
hoeveel ik van je hield.
Vertel het aan de wind,
die in de bomen klimt
of uit de takken valt,
hoeveel ik van je hield.
Vertel het aan een kind
dat jong genoeg is om het te begrijpen.
Vertel het aan een dier,
misschien alleen door het aan te kijken.
Vertel het aan de huizen van steen,
vertel het aan de stad
hoe lief ik je had.

Maar zeg het aan geen mens,
ze zouden je niet geloven.
Ze zouden niet willen geloven dat
alleen maar een man
alleen maar een vrouw
dat een mens een mens zo liefhad
als ik jou.
Джерело

– – – –
Список збірок, у яких були оприлюднені вірші:

1) “Den Haag in gedichten en stadsgezichten”, автори Daan de Ligt, Loes Peters, видавництво Valerius Pers, видана в 2006, 57 сторінок, ISBN 9080823783
2) Alfred van Haskerland, Utrecht Buys Ballotstraat, 1990-2006

3) “Amsterdam, de stad in gedichten”, різні автори, видавництво 521 Uitgevers, 191 сторінка, видана в 2005, ISBN 9789076927015

4) Stichting “Drukwerk in de marge”, автори Onno Blom en Casper Faassen, видавництво Het Tillenbeest, 12 сторінок, видана в 2013 році.

5) “Vrijwel alle gedichten”, автор J. A. Deelder, видавництво De Bezige Bij, видана в 2004, 823 сторінки, ISBN 9023416287.
6) “VVrede gedichten”, автор Adriaan de Roover, видавництво Deurle/Leie: Colibrant., видана в 1965 р., 75 сторінок.
7) “Met Flinke Pas, Gedichten 1971-2001, een keuze”, автор Anton Korteweg, видавництво Meulenhoff Amsterdam, видана в 2003, ISBN 9789029073707
8) “Wegdraven naar een nieuw Utopia”, автор Hanny Michaelis, видавництво Van Oorschot, видана в 1971, 39 сторінок, ISBN 9789028202696.
9) “Al ben ik een reiziger”, автор Hans Andreaas, видавництво “Holland”, 31 сторінка, видана в 1959 р., ISBN 9025105718