Маріон Пошман. Позичені краєвиди

by Diana

Переклала Христина Назаркевич
Джерело: Marion Poschmann.Geliehene Landschaften Lehrgedichte und Elegien. Erste Auflage 2016 © Suhrkamp Verlag Berlin 2016

Парк бурштину Калінінград

Берімося до радісної і втішливої боротьби за панування
садів! Поспішаючи вперед, туди, де йдеться
про перетворення свого краю в край квітучих садів,
де кожна людина, хоч яка убога, володітиме своєю часткою.

Леберехт Міґґе. Садова культура ХХ ст.

Поезія – ось рідна мова роду людського; подібно як садівництво,
яке старше за рільництво; малярство – за письмо; спів –
за декламацію; притчі – за висновки; обмін – за торгівлю.

Йоганн Ґеорґ Гаманн. Aecthetica in nuce

Восковий Бастард
Болотисті місця. Хтось вивішує повстяні устілки
на заскленому балконі. З вовни стікає вода.
Прання відцвітає на вітрі. Хтось ламає в парку міському
бузковий бузок і несе на автобус. Утопія гри.
Шати Лоґоса знято, тепер оббивка сидінь автобусних
виглядає найкраще.

Логістичні взірці, царські тканини, подрібнений світ.
Куби і блоки. Скраю парковки двоє дядьків над мангалом,
на пошті торгують супами швидкого приготування, насінням городини,
все це правда. Прояв довіри: палісадники обгороджують
тільки шпагатом. Цукерні «Марципан»
більше не існує.

Пісок. Темна цегла. Знесене місто. Бузкова й рожева фарба
садових решіток. Металеві промені того східного сонця,
що завжди сходить. Краєвиде, о мовна панорамо
Слова-творця. Краєвиде, розполовинений на тил і фасад.
Як піддається простір, як він притягує речі: «дауервальд», незайняті площі.
Тоді і тепер.

Bastard
Sumpfländereien. Jemand hängt filzene Einlegesohlen
in seinem verglasten Balkon an die Leine. Wolle tropft.
Wäsche verblüht im Wind. Jemand bricht fliederfarbenen Flieder
im Stadtpark und trägt ihn zum Bus. Ein utopisches Spiel.
Die Gewänder des Logos sind abgeworfen und Buspolster jetzt
am besten gekleidet.

Logistische Muster, zaristische Stoffe, gewürfelte Welt.
Klotz. Block. Zwei Männer grillen am Parkplatzrand,
die Post verkauft Tütensuppen, Gemüsesamen, das alles
ist wahr. Vertrauensbildende Maßnahmen: Vorgärten werden
mit Bindfaden eingefaßt. Das Café Marzipan
gibt es nicht mehr.

Sand. Backstein. Eingeebnete Stadt. Rosa und fliederfarben
gestrichene Gittertore, Metallstrahlen jener Sonne des Ostens,
die immerzu aufgeht. Landschaft, o Sprachpanorama
des Logos creator. Landschaft, halbierte, in Vorder- und Rückseite.
Wie der Raum nachgibt und Dinge hervorlockt: Dauerwald. Freiflächen.
Vormals und jetzt.

Молочно-білий Кістяний
Парк у стилі pop-up: тут були клумби,
засаджені металокомбінатами, засаджені
ленінами з петуній, сталінами зі стокроток,
хрущовими з хризантем – ще раз розквітає
в свідомості, говорить мовами крові і крокусів,
мовами влади.

Тонни костей поховано тут під травою газону.
Розквітніть і заговоріть мовами! Хто тут виполює бур’яни?
Хто садить рослини? А хто все покосив? У травні бетонні
квіти знову фарбують, ремонтують панельні будинки, білять
вапном квіткові ящики; адже це місто –
місто-сад.

Говори, парку, говори, дай мені тебе роздивитися.
Обговорюй релікти, реліквії, розповідай про свої
подорожі на ракетах у потойбіччя, про пам’ятники солдатам,
оточені червоними тюльпанами, перемогами і зітханнями, а ще
фонтанною дійсністю. Тут бродять ті,
що помруть.

Knochen
Pop-up-Park: es waren Blumenrabatten,
bepflanzt mit Metallkombinaten, bepflanzt mit
Petunienlenin, mit Stalin aus Stiefmütterchen,
Chrysanthemenchruschtschow – blüht noch einmal
auf im Bewußtsein, sprecht Blumen- und Blutsprachen,
Sprachen der Macht.

Tonnen von Knochen liegen begraben unter dem Rasen.
Blüht auf und sprecht Sprachen! Wer harkt hier? Wer pflanzt?
Und wer mähte? Betonblumen werden im Mai
frisch gestrichen, die Plattenbauten erneuert, die Kanten
und Kästen gekälkt; denn die Großstadt gilt als die
Mutter von Gärten.

Rede, Park, rede nur, daß ich dich sehe.
Besprich die Relikte, Reliquien, rede von deinen Raketen-
reisen ins Jenseits, von Kriegerdenkmälern, die sich mit roten
Tulpen umgeben, mit Siegen und Seufzern und mit einer
brunnendurchflossenen Gegenwart. Hier wandeln jene,
die tot sein werden.

Шаруватий непрозорий
Звичайна гілка та слова при ній: хитнулась, злегка,
зелен-зелена, тоненька і довга.
Під гілкою ходять закохані пари й читають собі
поетичні рядки зі смартфонів; за спинами
відсвіти зелених театрів, промокла в дощі
прозаїчність.

Починати парк кроками. Кожним поглядом
прискорювати зростання трави, закручувати
асфальтовані алеї, вив’язувати з мостиків
банти. Тюльпани, кліпнувши крадькома, розпускаються.
Над кущами вигулькують голови, зачіски на них
складні й бентежні, тіла їхні на мить
буйні й зелені.

А там тоненькі підбори, ажурні кофтинки і яскраві нейлонові шалі,
меч і полум’я. Парк – то втілена думка, і я,
консультант Господа-садівника, говорю про те, що кожне
покоління, просто гуляючи парком, творить світи або
втрачає коріння. Тіла, замислені про існування кущів, ідуть собі
далі.

Kumst
Der einfache Zweig und seine Beiwörter: schwank,
sanft-bewegt, dick-belaubt, lang-gestreckt.
Unter dem Zweig gehen Paare und lesen einander
Gedichte von ihren Mobiltelefonen; im Rücken
nachglühende Freilichtbühnen, regennasse
Nüchternheit

Den Park mit Schritten beginnen. Mit jedem Blick
Gras emporschießen lassen, Asphaltwege winden, die Brücken
zu Schleifen binden. Einmal geblinzelt, die Tulpe klappt auf.
Köpfe zeigen sich über den Büschen, umflochten
von sehr komplizierten Frisuren, ihr Leib für Sekunden
füllig und grün.

Dann Bleistiftabsätze, Häkelpullover und lodernde Perlonschals,
Flamme und Schwert. Park ist der Leib des Gedankens, und ich,
Gottes Gertenberater, bespreche den Umstand, dass jede
Generation durch ihr Lustwandeln Welt erzeugt oder
entwurzelt wird. Leiber gehn, ganz in Gedanken an Büsche,
weiter.

Червоний з прожилками
Діти хлюпають, подібно до чаю в чашках, тримаючись за руки батьків.
Мимоволі холоне любов батьківщини, наука мистецтва
оберігання, сила слів, теревені мертвих. Неодмінний
відпочинок: на всіх ліхтарях гучномовці.
Все ще актуально: державні свята слід
проводити в парку.

Санітарна зелень. Зони захисту для міських лісів. Гіґієна повітря.
Тривкість парку залежить від рівня забрудненості.
Декоративна зелень. Програма насаджень. Надувна дитяча гірка.
У секторі розваг блищать пластмасові дерева, і от знову
побачене – більше за мислене. Невинні маски звірячі:
елегії. Еліти. Елізій.

Повітряні кульки з зайцями і принцесами в долоньках
маленьких дівчаток пропливають повз неймовірно могутнє
Щось на ймення Здоровий глузд, виснуть
червоні зорі, що прагнуть до Сонця. На довгій шворці
танк, такий весь блискучий, думка танцює
на рівні кущів.

Bunt
Kinder schwappen, Tee in Tassen, an der Elternhand.
Unter der Hand erkaltet die Liebe des Vaterlands, übt sich
in Hütekunst, Wortgewalt, Totengesprächen. Verordnet
Erholung: an jeder Laterne ein Lautsprecher.
Immer noch gilt: Alle staatlichen Feiertage
verbringt man im Park.

Sanitäres Grün. Einflußzonen für Stadtwälder. Lufthygiene.
Die Haltbarkeit eines Parks hängt ab von der Trübung.
Dekogrün. Pflanzprogramm. Hüpfburg mit Pinguinen.
Plastikbäume glitzern im Vergnügungssektor, und wieder
ist das Gesehene größer als das Gedachte. Maskierte Tiere in
Elegien. Eliten. Elysium.

Geknüpft an den Arm kleiner Mädchen ziehen
Kaninchen-, Prinzessinnenluftballons vor einem
unwirklich mächtigen Etwas mit Namen gesunde Vernunft,
trudeln rote, zur Sonne drängende Sterne. Am langen Faden
ein Panzer, sehr blank, Originalgedanke, der auf der Höhe
der Büsche tanzt.

Чорний забруднений
Той парк, навколо якого скам’яніла живиця.
Мильні бульбашки й стружка у грудях. Сепія світла
за огорожею, спогади. Гімалайський ведмідь, ведмідь-танцюрист.
Скелі й ведмежі розщелини. «Міша», – гукають діти. Чи справді хтось
сказав «тупотун»? «Тедді?» – Ведмеді мають на ступнях підошви,
як ми.

Добрі діла ведмежі. Малят
ведуть за каптурі курточок. Пані під парасольками
випробовують тіньове існування під сонцем. На доріжках
шишки і павуки, носики з клена. Бурштин, bijou indiscret, означає:
повідомляти людям правди більше, ніж вони здатні сприйняти.
Ми тут чужорідні.

Іконостас відкривається і виходять
три ведмеді. Рельєфне тиснення, золотаве тло. Навколо
все з бурштину: дерева, доми, футбольні м’ячі і сови.
А чорні ведмеді тягнуть до парку ниточку світла,
білу, змалілу на кістку темряву,
світло.

Schaum
Jener von Harz umschlossene Park.
Seifenblasen und Mulm in der Lunge. Sepialuft
um Gehege, Erinnerung. Kragenbär, Tanzbär.
Felsen und Zwinger. »Mischa«, rufen die Kinder. – Hat
jemand »Petz« gesagt? »Teddy«? – Bären sind Sohlengänger,
wie wir.

Gute Werke des Bären. Kleinkinder,
an der Kapuze geführt. Damen mit Sonnenschirmen
erkunden ihr Schattendasein. Wege voll Zapfen und Spinnen,
geflügelten Samen. Bernstein, bijou indiscret, heißt:
den Leuten mehr Wahrheiten sagen, als sie vertragen.
Wir sind Inklusen.

Die Ikonostase öffnet sich, es erscheinen
drei Bären. Blindpressung, Glimmergrund. Wir sind umgeben
von Bernsteinbäumen und -häusern, -fußbällen, -eulen.
Während Schwarzbären Zipfel von Licht in den Park ziehen,
weiße, zu Knochen geronnene Finsternis,
Licht.

Жовтуватий Пінистий
Ліс спінюється. Ще раз і ще
спінюється, заспокоюється. Сидіти на лавочках,
купатися в блідих вечірніх ідеях. Віддаватися
спогляданню хмар, рівнів краси у надвеликій
ванні свідомості. Гучномовець
на ліхтарі промовляє.

«Глянь, він із хмарами наближається!» Залишається
неперекладена решта. Решту ніколи не вдасться навіть подумати.
Рештою було би те, що стається із духом летючим.
Натомість дозволити хмарам мандрувати тобою. Їхні тіні
на твоєму обличчі. Темна парсуна часу. Парк холоднішає,
охоронець прокашлюється.

Стовп ліхтарний говорить. Хмари в імлі на тлі траєкторій польотів,
безмежний водозбірний басейн. На лавочках в парку шахісти
пересувають клітинками владу. Королі і корони.
Сонце сідає і закорковує води, поки охоронець
хмари дірявить. На посошок,
хід пішаком.

Flom oder Matt
Wald schäumt auf. Wieder und wieder
schäumt Wald auf, verpufft. Auf Parkbänken sitzen,
in bleichen Ideen von Abend baden. Sich
Wolkenbetrachtungen widmen, den Schichten von Schönheit
in einer Bewußtseinswanne in Übergröße. Der Lautsprecher
an der Laterne spricht.

»Siehe, er kommt mit den Wolken!« Es bleibt ein
unübersetzbarer Rest. Den Rest niemals denken können.
Der Rest wäre das, was dem Geist widerfährt, wenn er fliegt.
Sich statt dessen von Wolken bewandern lassen. Ihren Schatten
auf dem Gesicht. Dunkles Antlitz der Zeit. Der Park kühlt ab,
der Wächter räuspert sich.

Der Laternenpfahl spricht. Wolken in Schleiern und Schlieren, nie
abgeschlossenes Sammelgebiet. Auf den Parkbänken Schachspieler,
die die Gewalten in Kästchen setzen. Throne und Mächte.
Während die sinkende Sonne die Brunnen verkorkt, läßt der
Parkwächter alle Wolken platzen. Sto Gramm, der Bauer
rückt vor.

Напівпрозорий Хмарний
Звірі нудяться. Величезні псиська охороняють перед будами
будівельне сміття і руїни прусських палаців.
Бегемот охороняє брудну плитку басейну, Ведмежа скеля
охороняє саму себе. В акваріумі телевізора
бульбашки нерухомості. Анонси продажу вілл пропливають
в біжучій стрічці.

Інклюзи, виключення, осад від бульбашок.
Бульбашки будинків, бульбашки панельок, бульбашки новобудов
приховують історію порожнечі. Цілих двадцять років тут
мешкав Кант. Тут стояли бульбашки храмів, у яких грали
в баскетбол. З хорів звисали кільця, у вівтарі стояв гімнастичний козел,
садівник запустіння.

Наше сумлінне око бачить звірят – охоронців бульбашок.
Довготривала спроба: втримати бульбашку. Паркові механізми.
Мистецтво огорож. Співає електричний коник-гойдалка. Дітлахи
галопують прохідними кімнатами повз бурштинові покої. Ще трохи –
і вони заковтнуть бульбашки слів Гаманна разом з тістечком і ліками,
від яких луснуть.

Flom oder Matt
Tiere langweilen sich. Riesige Hunde vor ihren Hütten
bewachen Bauschutt und Trümmer von preußischen Schlössern.
Das Nilpferd bewacht seine schmutzigen Kacheln, der Bärenfelsen
bewacht sich selbst. Im Aquarienbecken des Fernsehgeräts
Immobilienblasen. Villenannoncen strömen unter der Sendung
auf schwarzem Band.

Einschlüsse, Ausschlüsse. Trübung durch Bläschen.
Hausblasen, Plattenbaublasen, neue Gebäudeblasen, die die
Geschichte der Leere verdecken. Hier wohnte zwanzig Jahre lang
Kant. Hier standen Kirchenblasen, in denen man Basketball
spielte, Ringe hingen von Orgelemporen, der Bock im Altarraum,
Gärtner des Nichts.

Unser subtiles Auge sieht Tiere, die Blasen bewachen.
Langzeitversuch: eine Blase am Leben zu halten. Parkmechanismen.
Kunst des Geheges. Das elektrische Schaukelpferd singt. Kleine Kinder
reiten durch Durchgangszimmer, durch Bernsteingemächer. Bald werden
sie Hamannsche Sprechblasen schlucken, Küchlein und Pillen,
von denen man birst.


Брунатно-червоний
Всесвітом пливуть уламки у стилі Канта.
На стінах домів голови славних мужів.
Все кам’яне. Матроський хор співає пісню
про Апокáліпсис, співає так гучно, що чутно
навіть глухим ветеранам. Голови на стінах домів.
Безóбразні відображення.

Матроський хор співає пісню про німецьку цукерню
і російський дороговказ. Співає про стрілку, що вказує на Захід,
про напівспоряджені кораблі й літаки, про свідоцтва фасадів,
по культях яких ковзає сонце, щоденно співає
на площах міста для недорік, що прогулюються в полудень,
на показ.

В інших місцях костомахи і ахи: ордени, патрони, хлопчики
в одностроях. Сльози і соплі, патріотичні. Що відкладається
в пам’яті, що залишається? З човганням черевиків чужинців
проходять чоловіки з вудочками і в камуфляжі.
Колективні переступи в насиченій зелені: плями візерунку і смуги,
рай для риб.

Antik
Brocken im cant-style schweben durchs Weltall.
Köpfe berühmter Männer hängen an Hauswänden.
Alles aus Stein. Der Marinechor singt seinen Song
von der Apokalypse, in einer Lautstärke, die auch die
schwerhörigen Veteranen erreicht. Köpfe an Hauswänden.
Konterfei, unkrautfrei.

Der Marinechor singt seinen Song von dem deutschen Café
und dem russischen Wegweiser. Singt von nach Westen gerichteten
Spitzen, halb aufgerichteten Schiffen und Flugzeugen, Vorderseiten-
beweisen, an deren Rümpfen die Sonne entlanggleitet, täglich auf
Stadtplätzen für jeden Unmündigen, der im Mittage wandelt,
Parade fährt.

Andernorts Knochen und Emotionalien: Orden, Patronen und
Knaben in Uniform. Sentiment, Sediment, Patrioten. Was lagert
sich ab im Gedächtnis, was ruht? Durch das Geschiebe von Schuhen
fremder Passanten ziehen jetzt Männer mit Angel und Tarngepäck.
Ihr kollektiver Exzeß in gefühltem Grün: Fleckmuster, Strichmuster,
Fischparadiese.

Абсолютно прозорий
Туга за раєм. Сталін нам зустрічається лозунгом:
Перетворимо батьківщину на сад. Зберемо
всі плоди з дерева пізнання. Дóбра чи погана
зараз Ромницька пуща? Безладдя місць, у яких
мрії щоразу стають реальністю. В раю
падає сніг.

Спорожніти. Витримувати порожнечу. Розуміти її.
Вже не прагнути підглянути за творенням Божого саду.
Жрець і блазень. Знесені гори. Місто-сад К.
з поруйнованими і знову відкритими лісами –
ото й усе, про що думаємо перед сном. Ми –
люди нові.

Прагматичний звіт про подорож. Парк
без виходу, алеї обриваються біля мурованих огорож нуворишів.
Чи то – мистецтво, яке видається одночасно природою?
У кожному парку повно вигнанців, туга за раєм.
Порожнеча та її наслідки. То ж говори, порожнечо, бо тебе
я не бачу.

Schierklar
Heimweh nach Eden. Stalin begegnet mit folgender Losung:
Laßt uns die Heimat mit Gärten schmücken. Laßt uns
den Baum der Erkenntnis ganz abernten. Die schöne Öde
der Rominter Heide jetzt gut oder böse? Gestöber von Orten, wo
Träume in jedem Moment zu Wirklichkeit werden. In Eden
fällt Schnee.

Leer werden. Leere ertragen. Die Leere verstehen.
Gott nicht mehr ertappen wollen beim Schaffen des Gartens.
Magus und Narr. Abgetragene Berge. Die Gartenstadt K.
mit ihren zerstörten und wiedereröffneten Wäldern
ist alles, woran wir beim Einschlafen denken. Wir sind
neue Menschen.

Reisebericht in pragmatischer Hinsicht. Ein Park
ohne Ausgang, die Wege enden an Mauern der Reichen.
Ist dies jene Kunst, die zugleich auch Natur zu sein scheint?
Jeder Park voll Vertriebener, Heimweh nach Eden.
Die Leere und ihre Vergehen. So rede, Leere, ich sehe
dich nicht.

_ _ _ _

Прим.перекладачки:
Назви віршів відповідають позначенням різновидів бурштину. В оригіналі авторка використовує прийняту в Німеччині класифікацію:
Bastard, Бастард – щільно-непрозорий, мутний.
Knochen, Кістяний – білий, непрозорий.
Kumst (східно-прусське позначення квашеної капусти) – непрозорий, різних кольорів
Bunt – спресований, суміш різновидів прозорого й непрозорого бурштину.
Schwarzfirnis – бурштин темних кольорів, від сірого до чорного.
Schaum – пінистий, з мікроскопічними бульбашками повітря, жовтувато-білий.
Flom oder Matt – хмарний, напівпрозорий.
Antik – різні відтінки червоного, аж до коричневого.
Schierklar – прозорий, чистий, як скло.