Пьотр Гошчицькі. Кава на робочому місці

by Diana

Переклала Тетяна Сєдих
Джерело

Для багатьох людей кава є основою їх екзистенції. Бо власне саме від неї залежить якість розпочатого дня чи довгих годин праці. Одразу очевидною є різниця в споживанні кави в залежності від того, о котрій годині починається праця та в яких умовах вона відбувається. Найбільший комфорт, як видається, мають офісні працівники. Сидять собі за комп’ютером, поставивши поруч з клавіатурою улюблену скляночку з кавою. Насолоджуються напоєм і все йде прекрасно. Навіть враховуючи загрозу випадково перевернути склянку і залити брунатною калюжею дуже важливі документи. Зрештою існує заборона харчування на робочому місці. Для цього має бути приміщення, яке зазвичай називають їдальнею.

Набагато гірші умови для традиційного споживання кави мають машиністи потягів або водії інших рухомих транспортних засобів. Я неодноразово бачив щільно зачинену банку з-під джему, в якій до половини хлюпала світло-коричнева рідина розчинної кави. Споживання такої кави більш розтягнуте в часі в порівнянні з офісною насолодою ароматним напоєм. Не хочеться говорити про смак кави з банки, але відповідно до загального правила, якщо немає того, що ви полюбляєте, то ви полюбляєте те, що у вас є. Отож залишається впевненість у тому, що коли за вікнами локомотива осінній імлистий краєвид, то ця субстанція допомагає пережити малоприємну мандрівку та важкий багатогодинний обов’язок стеження за безпекою пасажирів.

Інакше споживають «чорний напій» митці, в яких це все виглядає складнішим, ніж можна було б собі уявити з першого погляду. Філіжанка кави, яка мусила б надихати художників, це для них – мертва графічна натура. Уявіть собі таке видовище в кав’ярні. Чашка, ложечка і книжка. Поруч спляча дитина. Колись навіть науковці підтвердили, що думки циркулюють не навколо форми, а навколо самого аромату кави. Прозаїки натомість під час написання своїх творів п’ють каву неодноразово. Замість чашки або двох в процесі кількагодинної творчої роботи вони випивають по кілька літрів кави. Можна було б стверджувати, що п’ють цілими слоїками – аби просто пити, щоб не зникла ця чуттєвість, натхнення. Немає жодної статистики, яка б фіксувала кількість спожитої кави при написанні 100 сторінок роману. Можна буде лише потім прочитати, як герой книги промовляє: «я пив з нею каву». Потім через півсторінки ви дізнаєтеся про перемелювання зерен, вдихання аромату і заливання подрібнених зерен майже киплячою водою. Так, це є мистецтво найвищого злету: просто спізнати всю оту квінтесенцію роботи з кавою. Кажуть, що немає двох ідентичних видів кави, а чорний напій з автомату на вокзалі – це не те саме, що чашечка капучіно, принесена коханою людиною в ліжко до сніданку після палкої ночі. Дискретна різниця, чи не так? І це лише деякі, найбільш прозаїчні аспекти, що згадуються письменниками на сторінках описів життєвих перипетій своїх героїв.

І зовсім по-іншому бачить світ, що розгортається навколо кави, поет у своїх віршах. Передусім, це – різноманітні метафори й асоціації, де цей напій є лише приводом або допоміжним знаряддям при компонуванню вірша. Мені зустрічалися такі поетичні рядки: «запізніла кава / і так мало часу, аби відпочити»; «кава коливається з боку на бік / немовби хотіла б визирнути у вікно / потяг не зупинився на станції»; «чорний схід сонця / чи це вже моя кава?» Хоча це лише приклади, бо діапазон споглядання кави у віршах є невичерпним і дуже часто з’являється не лише у сучасних митців.

Мій колега, який працює в пекарні, розповідав мені про свій випадок з кавою – єдиною чашкою кави, яку він випиває на роботі. Одного разу, заварюючи дві ложечки «розчинної», він втішився, що допиває залишок, бо відомо, що той, хто допиває залишок, той є… Поранок того дня був сонячним, а сам він дещо заспаним після вчорашніх пристрастей. Через п’ять хвилин він розпочав свою працю серед робочих механізмів. Скуштував трохи кави і поставив склянку на те місце, де і зазвичай її ставив. Цього разу однак, через кілька хвилин зупинилася одна з машин, що негайно спровокувало декілька прокльонів. Потім з цієї машини (яка призначається для транспортування кавалків тіста для подальшої їх обробки) висипалося з якоїсь щілини звичайне борошно, яке (як би там не було) осунулося прямо в каву, засипаючи всю її поверхню товщиною в декілька міліметрів (!). Не буду описувати цей момент «радощі» від спробуваного напою, але хочу лише вказати на небезпеку, яку несе з собою невчасне вживання кави у невідповідних умовах.

Та повернімося до потягів і подорожей з точки зору пасажира. Завжди, коли я маю нагоду, то користуюся вокзальним баром для того, щоб купити собі каву і занести її до вагону. А тепер прошу уявити ситуацію, яка одного разу зі мною сталася. На тому вокзалі було метушливий перехід під платформами. Десятки осіб поспішають хто куди (на вулицях затори, поїздом швидше, краще), а одна людина йде собі поволі, слідкуючи, аби не розлити напій в стаканчику. Вхід до вагону вузький, потім ще ж треба знайти своє місце. До того ж пройти крізь пару дверей (а деякі відчиняються важко!), і нарешті зайняти своє зарезервоване місце та зняти верхній одяг. Далі, вже сидячи, відкрити упаковку з вершками, влити їх до кави і перемішати. Викинути паличку і упакування з-під вершків. Скуштувати кави. Ах! Цей ароматний напій так позитивно впливає на хід моїх думок. Саме в цей момент до купе входить жінка, сідає напроти мене і прикипає поглядом до пластикового стаканчика з вранішньою мрією. Жінка запитує про вагон Wars*: де він знаходиться. Відповідаю, що в цьому поїзді його, на жаль, немає. Поїзд поволі рушає, залишаючи за собою задимлене смогом місто. Жінка не відриває погляду від моєї кави. Я розповідаю, що купив її на вокзалі і що лише хвилину тому влив вершки, що…

Ту каву я подарував цій пані, і вона до мене посміхнулася. І то був найкращий цього дня подарунок для мене.

В будь-якому разі споживання кави для кожного є особливим. Хтось може пити її понад годину вдома, а на робочому місці зовсім не мати для цього умов. Для мене кава на роботі – це вияв розчарування. Працю свою я розпочинаю о 16-й годині. На фірмі з’являюся близько 15.30. Ще перед тим, як зняти верхній одяг, ставлю нагріватися воду, всипаю до свого жовтого горнятка – так приблизно – дві ложечки кави. Йду до їдальні і там заливаю її киплячою водою. Лише потім переодягаюся у робочий одяг, що триває приблизно 5 хвилин. За цей час кава встигає заваритися, отже я можу її вже посолодити.

В підсумку я маю – буквально – 7 хвилин для підбадьорення себе перед роботою. Ще залишається час, щоб помити жовте горнятко та сховати його до шафи. І з гірким присмаком на вустах я розпочинаю свою (каво)багатогодинну працю.

P.S. Розпочинаючи писати цей матеріал, я приготував собі каву, використавши дві ложечки кави з домішкою (півложечки) какао. Підсолодив медом і додав десь півсантиметра молока – це зумовило, що моя кава стала двокольорова. Смакота!

– – – –
*Wars – комфортабельний міжнародний вагон (примітка перекладача)