Дейвід Прінг-Мілл. Комплексність культури споживання

by Diana

Переклала Людмила Дубенюк
Джерелo

Пішов я на днях в магазин, де касир видав мені чек. Я попросив надати мені якийсь документ, який би вказував на те, що отримав я його безкоштовно. Таким чином, якби я вирішив повернути свій чек, отримав би моє ніщо назад. Таке досить просте прохання було зустріте збентеженням. Мабуть, я просто не розумію, як купувати товари. Це дуже прикро, адже моє складське приміщення все ж таки необхідно чимось заповнити.
І я не єдиний, хто докладає зусиль, щоб збагнути елементарні валютні операції. Багато хто каже, що їм необхідно заощаджувати гроші. Але самі гроші не потребують, щоб їх щадили! Зазвичай гроші в безпеці, незалежно від того, чи безпечно вони лежать у сейфі, адже люди завжди піклуються про свої статки. Якщо вітерець повіє вулицею безпорадну купюру, люди кинуться їй на порятунок. Але саме люди – ті, хто знаходиться в смертельній небезпеці, коли так роблять.
Саме людей треба рятувати від сутичок касових апаратів з іншими людьми, яким вони не дають можливості прихопити додому необхідне. Як бачите, наші збентежені громадяни зберігають гроші, а потім дають доступ до рахунку з цими ж грішми касирові. Досить безглузде заняття, націлене на перевірку їх батьківських здібностей.
Всі члени нашого суспільства важко працюють, щоб здобути честь на усиновлення грошей. Потім вони повинні поступово відмовлятись від батьківської відповідальності перед грошима, при цьому ж, в ідеалі, отримувати і зберігати більше грошей, щоб відшкодувати ті, які вони накопичили, а потім передали на усиновлення. Я можу помилятись, але вся ця система здається мені надмірною. Чому ми так непокоїмося цими папірцями? Моє дослідження виявило, що у грошей відсутня центральна нервова система, і вони не виявляють ні страху бути покинутими, ні жаги до захисту.
Я не знаю, чому культура споживання ніби створена для того, щоб бути незрозумілою, але маємо те, що маємо. Нещодавно я бродив по своєму району і проходив повз магазин “Все по 59 центів”. В різних районах Нью-Йорка є багато магазинів “Все по 99 центів”, але продукція в цих магазинах не завжди коштує 99 центів. Товари в наявності насправді коштують 99 центів і більше. Аналогічно, продукція в магазині “Все по 59 центів” була 59 центів і дорожче. Схоже на те, що магазин “Все по 59 центів” має перевагу над конкурентом “Все по 99 центів”, але, можливо, лише один з продуктів в магазині “Все по 59 центів” дійсно коштує 59 центів.
Навіть якщо власник магазину хотів вдавати, ніби у нього все дешевше, я не знаю, чому він вирішив відняти 40 центів від наявної ціни конкурента. На мою думку, цілком очевидно, куди рухається нерегульований ринок. Тому, моїм капіталістичним обов’язком є відкрити магазин під назвою “Все по 1 центу”. Лише один з товарів буде коштувати 1 цент, а все інше в магазині продаватиметься за захмарними цінами.
Я не цілком впевнений, що саме буду продавати в цьому магазині. Я думаю, що слід торгувати бананами. Я вважаю, що люди повинні їсти банани у великих кількостях. Банани – ідеальний продукт. У нього від природи є обгортка. Люди обожнюють обгортки. Ми запаковуємо все у пластик і целофан і руйнуємо Землю, продовжуючи так робити , але ми рідко їмо їжу, замотану в жовту упаковку. Замість того, ми даємо їх мавпам. Мавпи не переймаються упаковками, їм все-одно чи їжа коштує 59 центів, чи 99 і більше. Вони просто хочуть калію.
Знову ж таки, я охоче визнаю, що не зовсім розумію культуру споживання. Навіть мої власні покупки часто збивають з пантелику. Не так давно я купив велосипедний шолом. В інструкції з використання було застереження стосовно його застосування, а саме: “Носіння даного шолому не повинно змусити носія йти на невиправданий ризик”. Отож, відповідно до мого трактування, по суті вони намагаються сказати: “Лише тому, що ви одягнули шолом, не означає, що ви можете вживати кокаїн”.
Інші аспекти споживацтва теж заганяють мене у глухий кут. Чи знали ви, що чек призначений для того, щоб допомогти вам вести облік власних покупок? Чи було вам відомо, що чорнило загадково зникає з чеку через кілька місяців? Думаєте, що це збіг обставин? Чому ми не обурюємося з цього приводу більшою мірою? Якщо товар передчасно вийде з ладу, і ви підете його повернути, вас негайно ж попросять показати чек. Більшість з нас їх просто викидає, але якщо ви збираєте чеки, ви можете виявити довгу смужку паперу без жоднісінького слова на ній, і виглядатимете як несповна розуму, наполягаючи на тому, що ви придбали цю річ в цьому ж таки магазині.
Чеки були придумані аферистами! Якщо ви маєте справу з касиром, у якого є термінал, той касир – продажна шкура, замішана в шахрайстві. Ви, мабуть, помітите, що більшість касирів мають термінали. Ви подумаєте: хвилинку, це неможливо, вони не можуть бути співучасниками, але вони є. Кожен тільки й чатує, щоб ти попався. Ні, хмм… Це не може бути правдою. Вибачте, я займався певного виду діяльністю, коли одягнув шолом, і це могло викликати у мене параною.
У будь-якому випадку, наші діти схильні до капіталізму. Вони завжди хочуть подарунків. Дивно, але деякі люди полюбляють казати, що діти ближчі до Бога. Проте кожен раз, коли я бачу дітей у церкві, вони невгамовні і не знають, куди себе подіти. Отже, якщо церква – це дім Божий, чи не повинні діти, які є ближчі до Бога, почувати себе більш комфортно у домі Божому? Тут є лише два можливих висновки: або церква – не дім Божий, або діти – взагалі-то шибеники, які отримують свої індульгенції за рахунок ілюзії безгрішності.
Послухайте, я не хочу образити батьків чи щось в цьому роді. Це просто елементарна логіка. Правда в тому, що дітям затишніше в іграшкових магазинах. Ми живемо в чудовій капіталістичній Америці, і тут такі закони. Так тому і бути. Отож, нехай свобода дзвенить… в касових апаратах за доступною ціною.

Source Text:

“Complexities of Consumerism”
By David Pring-Mill

I went shopping recently. A cashier at the store gave me a receipt. And I requested a small piece of documentation indicating that I had received a receipt for free. That way, if I decided to return my receipt, I could get my nothing back. This fairly simple request was met with confusion. I guess I just don’t understand how to buy things. That is unfortunate, because I need more stuff to put in my storage unit.

And I’m not the only one who struggles to comprehend basic currency transactions. Many people say that they need to save money. But money doesn’t need to be saved! Money is usually safe regardless of whether or not it’s actually located in a safe, because people will always look after money. If money is ever helplessly blowing down the street in a breeze, people will run to its rescue. It is the people who are in grave danger when they do so.

It is the people who need to be saved from cash register confrontations with other people who won’t let them take home the stuff that they need. You see, our confused citizens save money and then transfer over their custodianship of that money to cashiers, in a pointless exercise that tests their innate parental abilities.

All members of our society work hard for the privilege of adopting money. Then, they must surrender responsibility over that money, in gradual increments, while ideally acquiring and saving more money to replace the money that they have saved and subsequently put up for adoption. And I could be wrong, but this whole system strikes me as excessive! Why are we so concerned with these little pieces of paper? My research has revealed that money lacks a central nervous system, and fails to exhibit any fear of abandonment or desire for protection.

I’m not sure why consumerism is seemingly designed to be so confusing, but it is the way it is. The other day, I was walking around my neighborhood and I passed by a 59 Cent store. In the NYC boroughs, there are a lot of 99 Cent stores, but the products in the 99 Cent stores don’t always cost 99 cents. The inventory is actually priced at 99 cents and up. Similarly, every item in this 59 cent store was 59 cents and up. So, the 59 cent store has the semblance of a competitive advantage over the 99 cent stores, but for all I know, only one item in the 59 Cent store is actually 59 cents.

If the store owner wanted to pretend to be cheaper, I don’t know why he only decided to deduct 40 cents from his competitor’s perceived prices. And I think that it’s fairly obvious where the free market is going with this. It is my capitalistic duty to start up a store called the 1 Cent store. Only one item will be 1 cent, and everything else in the store will be exorbitantly overpriced.

I’m not entirely sure what I will sell in my 1 cent store. I think that I should sell bananas. I believe that human beings are supposed to eat large quantities of bananas. The banana is an ideal food. It actually comes in a wrapper. Human beings love wrappers. We wrap everything in plastic packaging and cellophane and destroy the Earth in order to do so, yet we seldom eat the food that actually comes in a natural yellow wrapper. Instead, we give bananas to monkeys. Monkeys don’t care about food packaging, and they don’t care if the food costs 59 cents or 99 cents or more. They just want potassium.

Again, I’ll readily admit, I don’t fully understand consumerism, and even my own purchases confuse me. I recently bought a bicycle helmet. In the instruction manual, there was a warning concerning use of the helmet. It said: “Wearing this helmet should not cause user to take unnecessary risks.” So, in my interpretation, basically what they were trying to say is: Just because you’re wearing a bicycle helmet doesn’t mean you can do cocaine.

I am confused by other consumerist things, as well. Did you know that a receipt is intended to help you keep a record of your purchase? Did you know that the ink on a receipt mysteriously disappears after a matter of months? Do you think this is a coincidence? Why are we not more outraged? If a product prematurely breaks and you go to return it, you are immediately asked to show the receipt. Most people throw them out, but if you keep receipts, you may then find yourself pulling out a long strip of paper without any words on it, looking like a crazy person, insisting that you bought the item at the store.

Receipts were invented by con-artists! If you deal with a cashier who has a receipt machine, that cashier is crooked and is in on the con. You will probably notice that most cashiers have receipt machines, and you will think, wait, that’s impossible, they can’t all be in on it, but they are. Everyone is out to get you. No, hmm… that might not be true. I’m sorry, I engaged in certain behavior while wearing a bicycle helmet, and it may have made me somewhat paranoid.

At any rate, our children are predisposed to capitalism. They always want presents. Bizarrely, some people like to say that children are closer to God, but whenever I see children in church, they’re restless and squirming. So if church is the house of God, wouldn’t the children who are closer to God be most comfortable in the house of God? There are only two possible conclusions here: either the church is not the house of God, or children are actually little brats who get their value redeemed by this illusion of sanctity.

And look, I’m not trying to offend parents or anything. This is just pure logic. The truth is that children are more comfortable in toy stores. We live in the brilliantly capitalistic land of America, and this is the way things are. So be it. Let freedom ring… up in a register for a reasonable price.