З сербських поетів

by Diana

Переклала Вікторія Вусик

МИЛОВАН ДАНОЙЛИЧ
Балада безхатька

Блищить, мов золото, хвилинна глибина?
І знов тремтіння в тиші звечорілій…
Ми не дійшли, але дорога привела…
Від п’явок чорні, від дощу змарнілі…
То ж з вітру , що повзе, як кодло змій,
З червоних смуг на синяві небес
Ми з вени ночі побудуєм свій!
Свій власний дім! Як чудо із чудес!
Все ж мрія – це коли бажаєш справді!
Народження життя – воно щомиті!
Від жару та ознобу йдемо спраглі –
Кричать білугами усі шляхи розмиті.

МИЛОВАН ДАНОЈЛИЋ. Балада бескућника
Златни одсјаји дубоких минута
И вече, ко тиха, древна дрхтавица
Нигде не стижемо, а долазимо с пута
Видик је црн од кишних пијавица
Од ветра што струји као пузавица
Од плавог ваздуха и црвеног прућа
Од ноћи, од њених жила куцавица
Од свег се може направити кућа
Сан је мој кликтај удружених ура
Живот почиње свакога тренутка
Та нездрава и јака температура
Букти у уху врелином белутка…
Джерело

Любивой Ршумович
На серці в мене тепло

– На серці – каже мати – в мене тепло
Коли твій голос чую в телефоні…
Я знаю, не на фронті ти, де пекло,
Не в літака сталевому полоні….
А хоч би й на Землі – є хвилювання!
А як в повітрі?.. Думати боюся!
А може по воді ти йдеш в мовчанні,
Не витримаю, болем захлинуся!
А фільми про війну… Я їх любила!
Коли війна не викликала страх…
Тепер не дивлюсь, думати несила,
Що ти загинеш на моїх очах…

ЉУБИВОЈЕ РШУМОВИЋ
Топло ми око срца

Топло ми око срца
Каже мајка
Кад чујем твој глас
Преко телефона
Онда знам
Да ниси на фронту
Ни негде у ваздуху
У проклетом авиону
Бринем
И кад си на земљи
А камо ли у ваздуху
Не смем ни да питам
Гуја
Јеси ли преко воде
Некуд ишао
Чини ми се цркла бих
Напречац
А ратне филмове
Које сам некад волела
Сад више
И не гледам
Од страха да и ти
У неком филму
Не погинеш
Пред мојим очима…
Джерело