Стах Розсоха. Два переклади з Мандельштама

by Diana

***
Гомер. Безсоння. Напнуті вітрила,
Рядки суде́н лише до половини
Я дочитав: сей потяг журавлиний,
Що над Елладою несе незнана сила.

Ключ журавлів у неба на межі –
У царські чо́ла хвиля б’є щоденна –
Куди ви пливете? Була б це не Єлена?
Пощо вам Троя ця, із Греції мужі?

І море, і Гомер – любов здолала страх.
Дослу́хатись кого? Сліпий поет ні слова
Не вимовив. Ця чорноморська змова,
І піниться прибій у головах.
Джерело

Старий Крим

Весна холодна. Голод. Крим стари́й,
Як був за Врангеля – у чомусь наче винний.
Пси у дворі, лахміття старовинне,
Димить в очах не знати день котри́й.

Та сама лагідна в серпанку далина́,
Бруньками повниться густе гілля черешні.
Стоять дерева, скромні, нетутешні,
І, як та іграшка, мигдальна дивина.

Природі не згадать свого ім’я,
Де в мороці Кубань, а в Україні
У повстянім взутті селянські тіні
Все стережуть оселі без пуття.
Джерело