Галина Борщик. Переклад трьох віршів Осипа Мандельштама

by Diana

Меганом

Не поспішають асфоделі
Весніти сірістю суцвіть.
Природа наяву весела:
Пісок, бурхлива хвиль блакить.
Але душа до Персефони,
В коло́ворот шукає вхід,
І в царстві мертвих без сезону
Очам не видно сонцехід.

Навіщо ж покладать надію
І гріб важкий везти в човні,
Мов свято, чорні ружі сіять
На аметистовій воді?
Туди душа прямує знову,
За Меганом, туманний мис,
А як вертатиме мій човен,
Здійме́ вітрило чорне ввись.

Хмарини швидко пропливають
Хребтом гірським у напівтьмі,
І снігом чорним опадають
Троянди пелюстки густі.
Невтішним, смертоносним птахом
Тріпоче прапора кайма,
Цей символ трауру і праху
Волочить букова корма.

І віяло років минулих
Розкрило всю печаль думок, –
Туди, де з тріпотливим гулом
Зарився амулет в пісок,
Туди душа прямує знову,
За Меганом, туманний мис,
А як вертатиме мій човен,
Здійме́ вітрило чорне ввись.
Джерело

***
Весна із холодком. Безхлібний, голий Крим.
Як за режиму Врангеля – такий провинний.
Ганчір’я у латках, і в колючках стежини,
Той самий кислий і їдкий, дошкульний дим.

П’янка, як і колись, розсіяна ця даль,
Ледь-ледь бруньками ожили зі сну дерева
Й стоять, мов біженці, і полоскоче нерви
Пасхальним глумом прибраний миґдаль.

Природа свій же лик не впізнає ніяк,
Й страшні привиддя України та Кубані –
На повсті земляній заморені селяни
Ворота стережуть, не рухаючи гак.
Джерело

***
Безсонність і Гомер. Вітрила пружні.
Півсписку кораблів уже пройшов:
Це поїзд журавлів, це виводок пташок,
Що над Елладою колись літали дружно.

Спішать на чужину вервечкою немов, –
На чо́лах царських пінява святенна, –
Куди ви пливете? Усе через Єлену
Чи Троя для ахейців теж любов?

Це почуття є в моря, є в Гомера.
За ким же повторяти? Стих Гомер,
Лепече море чорне відтепер,
Гряде до узголів’я, мов химера.
Джерело