Юлія Шовкун, два переклади з Осипа Мандельштама

by Diana

***
Безсоння, і Гомер і напнуті вітрила…
Я список кораблів увесь не дочитав,
Як вітер виводок оцей ураз погнав,
Мов зграю птиць, що над Елладою злетіла.

Мов клин журавовий у дальні рубежі, –
У піні голови царів, немов знамена…
Куди пливете ви? Коли б то не Єлена,
Що Троя вам одна, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – все дихає любов’ю.
Що ж думати мені? І ось Гомер мовчить,
Лиш море чорне знов витійствує, шумить
І наступає тягарем на узголов’я.

Оригінал взято з видання “О. Мандельштам. Собрание сочинений в четырех томах, том 1, стихи и проза 1906-1921″ – Арт–Бизнес-Центр, Москва, 1999, стр. 115.

***
Весніє. Крим. Безхлібний, полохливий…
Як був за Врангеля – неначе завинив.
Дороги люд напівобірваний укрив
І дим, немов прокислий, і в’їдливий.

Та вже прозора вимальовується даль…
Дерева ще не розпустили шати,
Стоять німі, і дивно споглядати,
Як до Великодня вбирається мигдаль.

Природа начебто себе не впізнає.
Мов тіні, з України і Кубані –
Селяни, зголоднілі, занедба́ні,
Чатують хвіртку, в кого сили є.
Джерело