Тарас Богун, дві переклади з Осипа Мандельштама

by Diana

***
Тремтить в Криму весна, встидлива і пуста,
І, перед Врангелем немов, схилилась долу.
Дірками зяє руб’я, а шпичаками – поле,
Все той же чад жалкий і кислий на вустах.

Чарівна, як завжди, розмита далечінь,
Дерева дещицю бруньками бовваніють,
Стоять, немов чужі, і так меланхолійно
Смішить мигдалю великоднього цвітінь.

Не впізнає себе природа навесні
Й жахна мара Украйни та Кубані –
Повстину топчуть негодовані селяни,
Обійстя стережуть та запірки міцні…
Джерело

***
Гомер. Неспа́ння. Напнуте вітрилля.
Перелік кораблів уже напівпройшов.
Ся зграя журавлів, що в небо сторчголов
Злетіла в бік Еллади для насилля.

Мов журавлиний клин летить за океан, —
Головоньки царів запінились шалено, —
Куди ваш курс лежить? Чи, навіть без Єлени,
Ахейські вояки, потрібна Троя вам?

Любов приводить в рух і море, і Гомера.
Чия ж мудріша мисль? І ось Гомер замовк,
Вирує море чорне, і ближчає на крок,
Рокочучи, до скронь вишукує маневри.
Джерело