Дар’я Ланько. Переклад з Мандельштама

by Diana

Весна холодна в полохливому Криму.
Немов за Врангеля не прощена провина.
Землі колючої полатана ряднина,
Все у знайомому їдучому диму.

Радіють очі озираючись на даль,
Бруньки надтріснули і позирають ґречно
На не до часу, жалюгідно, недоречно
Ошатно вбраний до Великодня мигдаль.

Природа знов неначе зрадила собі,
Голодні тіні України та Кубані –
На повстяній землі загнуздані селяни
За хвіртки держаться, байдужі і слабі…

Джерело