Ярина Мелех. Переклад з Мандельштама

by Diana

Меганом
Ще так далеко асфоделів
Весна примарна й неясна,
Бо стелиться піском постеля
Й вирує хвиля навісна.
Та тут душа моя впливає,
Як Персефона, в виверт кіл,
І в царстві мертвих не буває
Засмаглих рук й прекрасних тіл.

Навіщо судну довіряти
Могильную урну важку,
Троянди чорні чом вручати
Й лякати воду сторожку?
Туди душа моя так рветься,
За Меганом – туманний мис,
І після погребу здійметься
Вітрила чорного обрис.

Як швидко пропливають хмари,
Снують у темряві тихцем,
Витають чорних квітів чари
Під місяцем із вітерцем.
І смерті й плачу птах зловісний
У траурній суне пітьмі,
Це – прапор спогадів навісний
На кипарисного кормі.

Печальне віяло із шумом
Минулих літ розкрив туман, –
Там, де здригаючись із сумом
В пісок зарився талісман.
Туди душа моя так рветься,
За Меганом – туманний мис,
І після погребу здійметься
Вітрила чорного обрис.

Джерело:
Осип Мандельштам «Сочинения. Том первый. Стихотворения. Переводы». – Москва, 1990. – ст. 116-117.