Юлія Шекет, три переклади з Мандельштама

by Diana

Меганом
Іще весняні асфоделі
Не ллють прозоро-сірий сум.
Ще справжній шерх піску, і скелі.
Живої хвилі тихий шум.
Ти, душе-Персефоно, линеш
До кола тіней, в темний світ.
Та в царстві мертвих не зустрінеш
Засмаглих рук легкий привіт.

То чом труну тримає човен,
І слізна правиться хода,
І чорних руж дурманну повінь
Несе фіалкова вода?
Душа прямує крізь тумани
Туди, де срібний Меганом.
Там, повертаючи, розтане
Вітрило чорне над човном.

Як швидко пролітають хмари,
Мов темні пасма довгих гір,
І чорних руж леткі примари
До вітряних розносить зір.
Торкається країв триреми
Скорботний спогад, прапор сліз
І проводжає смутним треном
Корми тривожний кипарис.

Легеньким віялом ледь шурхне
Минулих літ журливий лет,
В піщаний вир тремтливо пурхне
Таємно-темний амулет.
Душа прямує крізь тумани
Туди, де срібний Меганом.
Там, повертаючи, розтане
Вітрило чорне над човном!
Джерело

Ні хліба, ні тепла. Весна страхає Крим.
Той мов за Врангеля несе свою провину.
Колючі вістря і проріхи удовині,
Дере за горло кислий сірий дим.

Так само мерехтить, збиває подих даль,
Бринять бруньки. Три кроки – трунок стерся.
Дерева мов чужі, і враз стискає серце
Той великодній нетямкий мигдаль.

Себе не пізнає природа, ніби світ
Затьмарила мара Вкраїни і Кубані –
На повстяній землі знесилені селяни
Пильнують засув, не торкаючи воріт.
Джерело

Гомер. І трем вітрил. У напівзабутті.
Перелік кораблів здолав до середини.
Той потяг журавлів, що мов по линві лине,
Тривалий лад, що над Елладою злетів.

У вирій журавлі, а ви в краї чужі,
Солоних білих німбів сила пресиленна.
Куди прямуєте? Коли б не та Єлена,
Що Троя вам сама, ахеяни-мужі?

Гомера й море – все любов веде до руху,
За ким я мушу йти? Гомере, ти мовчиш.
А голос моря спокушає темну тиш
І в головах мені гуркоче глухо.
Джерело