Андріанна Кісь, три переклади з Мандельштама

by Diana

Безсонниця. Гомер. І тугота вітрил.
Я в список кораблів вчитавсь до середини:
Цей довгий виводок, цей потяг журавлиний,
Що над Еладдою колись набрався сил.

Як журавлиний клин в чужинськім рубежі, –
На головах царів божественная піна, –
Куди пливете ви? Єлена в Трої цінна,
А більш нічого в ній, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – все рушиться любов’ю.
Кого ж зачуть мені? Гомер таки мовчить,
І море чорне у витійстві зашумить,
І гуркіт тяжею дійде до узголов’я.
Джерело

Меганом
Іще далеко асфоделей
Прозоро-сірая весна.
Іще природних цитаделей
Шумить пісок, кипить габа.
Та вже душа моя вступає,
Як Персефона, в плинний круг,
І в царстві мертвих не буває
Таких чудних засмаглих рук.

Човнам навіщо на довіру
Лишаєм гріб ми тягарем
І над водою із сапфіру
У свято чорних руж пливем?
Там є душі вершина прагнень,
Туманний мисе Меганом,
І чорний парус верне нагло
Ізвідти поховальним сном.

І хмари швидко пробігають,
Мов неосвітлена гряда,
Пелюстки чорних руж літають,
Як тільки місяць вигляда.
І птаха смерті і ридання
Волоче траурну кайму,
І ставить прапор поминання
За кипарисову корму.

І розпустивши опахалом
Печальний шурхіт давніх літ, –
Туди, де з потемнілим шалом
В піску є амулета слід,
Там є душі вершина прагнень,
Туманний мисе Меганом,
І чорний парус верне нагло
Ізвідти поховальним сном.
Джерело

Весна студена. Боязкий безхлібний Крим.
Як був при Врангелі, закований в провини.
Лахміття в латках, на землі тернини,
І той однаково кусливий кислий дим.

І та прекрасна у розвіяності даль,
Дерева, бруньок набубнявілі чужземці,
Стоять, і у пасхальній витребеньці
Поперед зором жалюгідніє мигдаль.

Природа все ніяк не впізнає свій лик,
Земель Украйни і Кубані сни повстяні,
Як хвіртку, держать на приціл селяни,
Хоч хвіртці тій не перейти ніколи в скрип…
Джерело