Ксана Коваленко, три переклади з Мандельштама

by Diana

Осип Мандельштам
***
Холодна провесінь. Безхлібний мнеться Крим
При Врангелі як був, так само винуватий.
Колючки на землі. Веретище в заплатах,
Той самий квашений, що й був, кусливий дим.

Так само вабить нас розвіяна та даль,
Дерева у бруньках напнутих саму малість,
Стоять немов чужі, та викликає жалість
До Великодня задурно наряджений мигдаль.

Природі не впізнати вже свого лиця,
Страшні ж бо тіні з України та Кубані –
На повстяній землі голодні ті селяни
Все хвіртку стережуть, не пнуться до кільця.
Джерело

Меганом
Ще дочекатись асфоделій
Блідої сірої весни.
Але насправді та на ділі
Пісок у хвилях шурхотить.
Аж тут душа моя вступає,
Мов Персефона, в плинний круг
У царстві мертвих не буває
Принадних та засмаглих рук.

Чи варто човну доручати
Вагу із урною труни
Та свято чорних руж справляти
Над аметистом злим води?
Туди моя душа жадає,
За мис туманний Меганом,
Вітрило чорне повертає
Звідтіль опісля похорон.

У небі швидко проминає
Похмурим пасмом хмар гряда,
Під повним місяцем вітряним
Від чорних руж зола літа.
Немов птах смерті безголосо
Волочиться услід рядном
Всіх споминів велике кросно
За кипарисним цим човном.

І віяло минулих років
Розкриє свій тужливий стан –
Де сіпається одинокий
В піску забутий талісман.
Туди моя душа жадає,
За мис туманний Меганом,
Вітрило чорне повертає
Звідтіль опісля похорон.
Джерело

***
Безсоння. І Гомер. Вітрила піднялись.
Я список кораблів пройшов до половини:
Цей довгий виводок, цей потяг журавлиний,
Що над Еладою колись здійнявсь увись.

Як журавлиний ключ в чужинські рубежі
Куди прямуєте царі із піною на чолах?
Якби ж бо не Єлена, то для чого
Здалась вам Троя та, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – все рухає кохання.
Кого послухати? Ось і Гомер мовчить.
І чорне море пишно мовить та шумить
Й до узголів’я йде з могучим гуркотанням.
Джерело