Домінік Арфіст. Три переклади з Мандельштама

by Diana

Переклади здійснені за виданням:
Мандельштам О. Э. Собрание стихотворений 1906–1937 / Осип Мандельштам; сост. О. А. Лекманова, М. А. Амелина, предисл. О. А. Лекманова, коммент. и библиогр. О. А. Лекманова, Е. А. Глуховской, А. А. Чабан. – М.: Рутения, 2017. – 560 с., ил.
ISBN 978-5-9909857-1-1

***
Безсонна ніч. Гомер. Туге рядно вітрил.
Перелік суден я пройшов до половини:
Сей довгий виводок, сей потяг журавлиний,
Що над Елладою колись запроменів.

Як журавлиний клин в чужинські рубежі –
На головах царів ся пінява священна –
Куди ви пливете? Коли б то не Єлена,
Що Троя вам сама, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – все дихає любов’ю.
То ж слухати кого? І ось, Гомер мовчить,
І море чорне пишномовністю шумить
І з вальним гуркотом сягає узголов’я.

МЕГАНОМ
Далеко ще прозоро-сіра
Весна – для асфоделій строк.
Іще допоки звична міра:
Б’є хвиля, шурхотить пісок.
Та тут душа моя ступає,
Як Персефона, в тінь розлук;
І в царстві мертвих не буває
Принадливих, засмаглих рук.

Нащо ж човну ми довіряєм
Посмертну урну безнадій
І чорні ружі величаєм
При аметистовій воді?
Туди усі душі жадання –
За мис туманний Меганом,
Й вернеться після поховання
Вітрило з чорним полотном!

Як стрімко хмари пробігають
Грядою тінявою гір,
І пасма чорних руж злітають
у сяйві місяця у вир.
І, птаха смерті і ридання,
Тасьмою трауру слідо̀м
Стяг велетенський споминання
За кипарисовим бортом.

І розкривається під шурхіт
Літ давніх віяло сумне –
Туди, де під похмурий гуркіт
В пісок сховався амулет;
Туди усі душі жадання –
За мис туманний Меганом.
Й вернеться після поховання,
Вітрило з чорним полотном!

***
Остуджена весна. Безхлібний млявий Крим.
Як був за Врангеля, так само винуватий.
Земля у грудочках, драння̀ на латі лата,
Той самий в’їдливий і кислуватий дим.

Так само чарівна ледь вгадувана даль,
Дерева, на яких бруньки вже зав’язались,
Стоять приблудами, і викликає жалість
Пасхальним дріб’язком уквітчаний мигдаль.

Природа власного не пізнає лиця,
Жахливі тіні України і Кубані –
На повстяні̀й землі голодні поселяни
Пильнують хвіртку, не торкаючи кільця…