Павло Коробчук. Три переклади з Мандельштама

by Diana

***
Безсоння і Гомер. Напруження вітрил.
Я список кораблів завчив до середини:
Цей довгий виводок, цей поїзд журавлиний,
Що над Елладою здіймався в небосхил.

Мов журавлиний ключ в чужинські рубежі, –
На головах царів божественні знамена, –
Куди пливете ви? Якби ж то не Єлена,
Що Троя вам одна, ахейськії мужі?

І море, і Гомер – керуються любов’ю.
Тож слухати кого? І ось Гомер мовчить,
І море чорне пишномовно так шумить
І з тяжким гуркотом тече до узголов’я.

Джерело

***
Ось паморозь весняна. Безхлібний, скромний Крим.
Немов за Врангеля, такий же винуватий.
Колючки на землі, лахміття все у латках,
Все той же кислий, мов лице, кусючий дим.

Все та ж імлиста і приємна далина,
Дерева, що ледь-ледь бруньки свої пустили,
Стоять, мов прийшлі, їм ще зовсім не простили
гріхів прикраси Великодні із зерна.

Пейзаж, як не стогнав, – свій голос не почув,
І тіні страшні України та Кубані –
На повстяній землі знесилені селяни
калитку стережуть, не смикають засув…

Джерело

***
Іще далеко асфоделів
Прозора і бліда весна.
Ще поки тут моя оселя –
Лоскоче ноги мілина.
Та тут душа моя вступає,
Як Персефона, в легкий круг,
І в царстві мертвих не буває
Прекрасних і засмаглих рук.

Навіщо надаєм човнові
Ваги підземної труни,
Й троянди сиплемо зимові,
Що тонуть, ніби буруни?
Туди душа моя несеться,
За Меганом, туманний мис,
І звідти парус повернеться
Після смертей моїх колись.

Як швидко хмари пробігають
Повз темний цей гірський хребет,
Під бризом місячним літає
Трояндовий важкий букет.
І, птаха смерті та ридання,
Мов бинда траурна, мигтить
Кремезний прапор забування
За кораблем, в останню мить.

Шурхоче власним силуетом
Печальне віяло років, –
Куди зарились амулети
В пісок, від болю і страхів,
Туди душа моя несеться,
За Меганом, туманний мис,
І звідти парус повернеться
Після смертей моїх колись.

Джерело