Ольга Бойко. Два переклади з Мандельштама

by Diana

***

Безсоння і Гомер. Вітрил тісна армада.
Я майже дочитав перелік кораблів.
Цей довгий виводок, цей потяг журавлів,
Який колись злетів над простором Елади.

Як журавлиний ключ в чужий, незнаний край, –
На головах царів божественні єлеї.
Куди ви прагнете? Як не було б Єлени,
Що Троя вам одна – ахейці, Менелай?

І море, і Гомер – любов правує всім.
Кому ж повірити? І ось Гомер вмовкає,
І море чорне пишно промовляє,
І в узголів’я б’є із гуркотом тяжким.
Джерело

***
Весна холодна. Боязкий, безхлібний Крим.
Як був за Врангеля – так само винуватий.
Земля у колючках, лахміття у заплатах,
Такий кусючий, кислуватий дим.

Так само вабить і розмита пастораль,
Дерева, що бруньками бубнявіють,
Стоять, немов чужі, й таку тугу навіяв
Пасхальним дріˊб’язком прикрашений мигдаль.

Природа власного не впізнає лиця,
І страхітлива тінь Украйни та Кубани –
На повстяній землі голодні поселяни
Пильнують хвіртку, не торкаючись кільця…
Джерело