Софія Уляк, з Мандельштама

by Diana

***
Холодна провесінь. Безхлібний тихий Крим.
Як і при Врангелі,мов тінь на нім – провина.
Земля у колючках, у латочках свитина.
І знов їдкий, колючий, кислий дим.

Як завжди манить неосяжна даль,
Дерева – бруньками набрякли віти,
Стоять, мов чужаки, і хочеться жаліти
Напоказ дурістю прикрашений мигдаль.

Природи пошрамовано лице.
Понурі тіні України і Кубані –
На повстяній землі змордовані селяни,
Пильнують хвіртку, і не вабить їх кільце.
Джерело