Артем Євстаф`єв. Переклад вірша Осипа Мандельшиама “Меганом”

by Diana

Іще цвітінню асфоделя
Прозоро-сіра прийде мить.
І хвилі обіймають скелю,
Пісок тихенько шурхотить.
І тут душа моя вступає,
Як Персефона, в коло мук,
І в царстві мертвих не буває
Тендітних, загорілих рук.

Човну навіщо довіряєм
Тягар понадлюдських зусиль,
Троянди чорні колихає
Сумний танок бузкових хвиль?
Душа до Меганому лине
Пуста, залякана, німа,
І чорне вернеться вітрило,
Звідкіль повернення нема.

А місяць, посланець безодні,
До іншого життя місток,
Затягує в світи холодні
Троянди чорних пелюсток.
Минуле величезним стягом
Закуте в траурну кайму,
А спогади лякливим птахом
Згортають циприсну корму.

Вуаль печалі обвиває
Років минулих спад і злет
І таємничо зберігає
В пісок заритий амулет.
Душа до Меганому лине
Пуста, залякана, німа,
І чорне вернеться вітрило,
Звідкіль повернення нема.

Джерело