Тома Бершова, з Мандельштама

by Diana

Холодний, боязкий, безхлібний Крим.
Як і за Врангеля, такий же винуватий.
Колючки на землі, у латках дрантя,
Той самий кислий та їдючий дим.

Така ж приваблива непевна далечінь,
Дерева, бруньками набряклі ледь помітно,
Стоять, як зайшлі, й лиш мигдаль самі́тно
Зав’язаний в пасхальну глупотінь.

Природа впевнилась в собі не до кінця,
І тіні страхі́тливі України та Кубані –
На повстяній землі голоднії селяни
Пильнують хвіртку, не чіпаючи кільця.
Джерело