Оксана Самара. Переклад вірша Осипа Мандельштама “Меганом”

by Diana

Ще не розквітли асфоделі,
Прозорі, як весняний лід.
Ще джерготить пісок веселий
І хвиля радісна бринить.
Але душа моя ступає
Як Персефона, за поріг,
А в царстві мертвих не буває
Засмаглих і звабливих ніг.

Навіщо мусим довіряти
Посмертний прах човнам легким?
Трояндам чорним – осипати
Аквамариновість глибин?
Душа, мов птаха, відлітає
За мис туманний Меганом,
І чорний парус повертає
Звідтіль скорботу на чоло.

Як швидко хмари струменіють
У тій потьмареній гряді,
Троянди попелом чорніють,
Під сивим місяцем – бліді.
І точиться журбою серце,
Здійма жалобну корогву –
То птаха-пам’ять співом б’ється
Об кипарисову корму.

І розгортається скорботно
Вахляр пошерхий давніх справ,
Де тьмяно і невідворотно
В пісок пірнув мій талісман.
Душа, мов птаха, відлітає
За мис туманний Меганом
І чорний парус повертає
Звідтіль скорботу на чоло.

Джерело