З польських поетів

by Diana

Переклала Наталя Бельченко

Чеслав Мілош. Міттельбергхайм
Джерело

Станіславові Вінцензові
Вино спить у дубових рейнських діжках.
Дзвін в церкві між ділянок винограду
В Міттельбергхаймі розбудив мене.
Джерельця плюскіт чую на подвір’ї,
Стук шкарбанів по вулиці. В піддашші
Сухий тютюн, орала і колеса,
І схили гір, і осінь, – все моє.

Ще стулено повіки. Ще зарано –
Вогню, могуття, сило, не приспішуй
Мене. Прожив я довго і сягаю,
Як в тому сні, рухомого кордону:
За ним оголюються барви й звуки
Й сполучуються речі цих країв.
Не розмикай вуста ще силоміццю,
Повірити дозволь, що я дістанусь
І що в Міттельбергхаймі зупинюсь.

Зробити маю це. Зі мною осінь,
Колеса дерев’яні, тютюнове
В піддашші листя. Поруч і повсюдно
Моя земля, куди б я не пішов,
Якою б мовою я не почув
Закоханих розмову, спів дитини.
Найщасливіший серед інших, маю
Перехопити погляд, усміх, зірку,
Шовк на колінах. Спостерігачем
Привітним буду горами йти в сяйві
Дня над містами, водами, життями.
Вогню, могуття, сило, ти, яка
Мене затисла у долоні, зморшки
І борозни чиї немов продряпав
Південний вітер. Ти, що родиш певність
В години страху, тижні безнадії, –
Іще зарано, хай вино дозріє,
В Міттельбергхаймі мандрівці посплять.

Олександр Навроцький. Час вина й жінок
Джерело

Рубінове вино з околиць Кирджалі
зовсім як час жінок, коли
приходить чоловік, і одразу
починається обережне роздивляння на світло,
кольороподіл, аж завирує день
у кожній барві окремо, невдовзі
кришталевий келих ледь тремтить у руці,
коли вуста вже його бажають, а ще
треба чекати на тост
і нарешті
язик відчуває їх – неповторні відтінки
з легкою гіркуватістю;
думки ще самостійні, але очі помалу
зводять усі кольори в один,
тоді як у горлі
росте спрага і смак уже неважливий,
натомість
суттєва необхідність
утамування полудня,
який раптово розпалився
і оголив крадькома
кожний закапелок тіла.

Галина Посвятовська
Джерело

* * *
наче темне вино вона була
стікаюча світлом ніч
гіркотою вина вона була
з губ через зуби протекла
в перехоплене горло – ніч

танцюючі стопи – трава
долоні – гілки дерев
несуть золотий смолоскип
до темно задумливих уст

і все було про кохання
і навіть Джиммі з дверей
і Джиммі глухий і сліпий
хитав головою в такт

як міцнюще вино вона була
у краплях воску – в сльозах
сутінь глибока на очі спливла
і тінню лягла на вустах

була як вино в таверні
опівніч – зі світла зірок

Кшиштоф Бочковський. Тіло й вино
Джерело

Саме так стається перетворення вина в кров,
а хліба – в тіло,
як під час нашої першої
вечері –
коли ти поклав голову мені на плече,
ні про що
не питаючи;
а жести апостолів
були тільки флейтами пінії
над фіолетовою рікою віолончелі –
серед вологих трав
долини Ломбардії
і альтів скель

Станіслав Одврот. Жінка й вино
Джерело

Панна з Щецина в час карантину
парубків полюбляла і вина.
Після пляшки зухвала,
чоловіка надбала,
а невдовзі потому і сина.