З польської поезії

by Diana

Переклала Наталя Бельченко
Оригінали й право на переклад надані перекладачці особисто

Людмила Мар’янська. Вино

Час зачиняє дні пред нами
до вознесінь, що будуть згодом.
Мовчання на коханні плями
лишає, жодну таємницю
рипучі не ховають сходи.
Ступаємо по них в підвали,
спускаємося за пляшками
некуштуваних вин. В темниці
для нас у холоді дозріли,
замшились, пилом літ припали,
для нас дозріли, а язик наш
смаку дарунок не приймає,
кришталю чути дзвін – високий
звук струн, що напинає вітер
до снів останніх у польоті, –
та смак вина губам сторонній.
У роті – стума винних льохів,
для спраги нашої безсила.

Ludmiła Marjańska. Wino

To czas zamyka dni przed nami
do coraz nowych wniebowstąpień.
Zgodne milczenie miłość plami,
żadnej drewnianej tajemnicy
nie kryją już skrzypiące stopnie.
Schodzimy po nich w dół, do lochów
piwnicznych, po gatunki nowych,
nie kosztowanych win. W ciemnicy
dojrzały dla nas w gęstym chłodzie,
omszałe w mchu stuletnich prochów,
dojrzały dla nas, a nasz język
odmówił daru smaku, dzwoni
kryształ, naczynia struna dźwięczna,
napięta jeszcze w locie wiatru
ku ostatecznym snom – lecz odtąd
smak wina obcy wargom. W ustach
została ciemność piwnic, chłód
nie zapisany w naszym głodzie.

Кшиштоф Шатравський. бутель

у прихистку тихім
підвальної ніші
жив бутель боклатий
найбільший
цар бутлів планети
сулію
лоза обплела мов ті змії
в півтемряві втіхи
сонливому блиску
бога скляного довірся
а пам’ять словам
доливала надії
на здорове
і довге
життя
аби знову
щорік наповнявся
у щедрі дні літа
заповідалося на соковите
рубіново-рясно
ігристо і чисто
ах
як винно запах
невинне бажання
химерного сусла
одвічних секретів
чекання і зміни
а час плинний
сам себе міряв
м’яким булькотінням
як мовиться – дріжджі працюють
а чиста вода
у трубці зі скла вибагливо вигнутого
рахувала хвилини та дні
до дегустації
фільтрування
розливання
коркування
етикеток не наклеювання
бо до наступного літа
лишалися тільки споминання
і може ніколи не було кращої міри часу
десь там чемне цокання
дельбанів палласів
схиляло до пунктуальності
у справах які губилися
в забутті великого міста
тут бо час був інший
у ритмі
який не завести
життя тут тривало стало
і смак в нього був солодкий
може трохи винніший
і сонце йому мірило

Krzysztof Szatrawski. butla

w bezpiecznym schronieniu
piwnicznej alkowy
stała butla pękata
królowa
wszystkich butelek świata
gąsior
w koszu wiklinowym
w półciemności sennej
gdzie szklanego połysku
zwątpieniem nie mógł zmącić
żaden twór umysłu
a pamięć obietnicom
dolewała nadziei
na zdrowe
na długie
życie
i znowu
napełniana co roku
kiedy szczodre dni lata
owocowały soczyście
obfitością rubinową
spienioną i czystą
ach
ten winny zapach
niewinne pragnienie
chimerycznego moszczu
odwiecznej tajemnicy
oczekiwania i spełnienia
a czas zwinny
sam się mierzył
miękkim bulgotaniem
mówiło się – drożdże pracują
a czysta woda
w rurce ze szkła finezyjnie wygiętej
odliczała chwile i dni
do degustacji
klarowania
rozlewania
butelkowania
etykiet nienaklejania
bo do następnego lata
pozostawały tylko wspomnienia
i może nigdy nie było lepszej miary czasu
gdzieś tam dyskretne tykanie
delban i pallasów
zmuszało do punktualności
w sprawach które przepadały
w wielkich miast niepamięci
tutaj czas był inny
w rytmie
którego nikt nie nakręci
życie tutaj trwało
smak miało słodki
może trochę winny
i słońce było miarą

Уршуля М. Бенка. Моє вино, моє свічадо

1
Вино сестра моя
Крива кульгава гарна
Прямо з вулиці з лісу з райдуги
З лона райдуги лона лісу лона вулиці
Вино!
Крива кульгава гарна моя

2
Лагідне вино
В свічаді поверхня мов кіт
Вигинається

Із самим собою
чубиться моє вино
мій звір моя плоть

3
Глечик і пляшка
Діжка і корок
Весілля в кожній Галілеї
ой далеко несе вино
мов кінь
чим менше на возі тим легше
тим швидше

Urszula M. Benka. Moje wino, moje lustro

1
Wino siostra moja
Krzywa kulawa piękna
Prosto z ulicy z lasu z tęczy
Z brzucha tęczy brzucha lasu brzucha ulicy
Wino!
Krzywa kulawa piękna moja

2
Miękkie wino
W lustrze tafla jak kot
Pręży się

Samo sobie
skacze do oczu moje wino
moje zwierzę moje mięso

3
Dzbanek i butelka
Beczka i czop
Weselisko w każdej Galilei
oj daleko niesie wino
jak koń
im bardziej pusty wóz tym lżej
tym prędzej

Мілош Валігурський. хто вбив 11 липня?

Це мало бути неперевершено. П’яні,
ми поїхали на Шкарпаву. Викупалися.
На березі рибці згнивали, безпомічно плавці розклали.
В очеретах ховались хижаки, валились ми хрестом на рушники. Рима!
Риба, покотом, вино в воду. Все
вказувало на християнство.

Miłosz Waligórski. kto zabił 11 lipca?

Miało być niepowtarzalnie. Pijani
pojechaliśmy nad Szkarpawę. Wykąpaliśmy się.
Na brzegu rzędem gniły certy, bezradnie rozkładały płetwy.
Trzciny chowały drapieżniki, krzyżem padliśmy na ręczniki. Rym!
Ryby, pokot, wino w wodę. Wszystko
wskazywało na chrześcijaństwo.

Кристина Ленковська
* * *
І ось настає той день і та ніч,
Коли ми починаємо пити вино дозріле
Десь між степом і степом.

В дзбани витриманого часу
Вмочуємо губи й пальці так
Ніби занурюємося повністю.

І ковток за ковтком
Міра за мірою
Ділимося цим хлібом полином
Десь між степом і степом.

Поки синій абсент не охопить стіл до обрію
Наче в нас тріснув останній дзбан
А очі твої прийшли до мене вільно

Були степом.

Krystyna Lenkowska
* * *
Kiedyś nadchodzą ten dzień i ta noc
Że zasiadamy do wina co dojrzało
Gdzieś między stepem a stepem.

W kadziach stojącego czasu
Maczamy usta i palce tak
Jakbyśmy nurzali się cali.

I kęs po kęsie
Haust za haustem
Dzielimy się tym chlebem piołunem
Gdzieś między stepem a stepem.

Aż modry absynt pokrywa stół po horyzont
Jakby nam pękła ostatnia kadź
A twoje oczy przychodziły do mnie wolne

Były stepem.

Томаш Ососінський. Історія

На чорній дошці землі хтось виписав виноградну лозу.
Почерк дивний і нерівний, і дотепер нікому не вдалося його прочитати.
Восени, коли світло згасає, ми зриваємо крапки речень і ховаємо їх у темні чорнильниці пляшок.
Можливо, ми колись теж навчимося писати.

Tomasz Ososiński. Historia

Na czarnej tablicy ziemi ktoś wypisał winorośl.
Charakter pisma jest dziwny i nieregularny i jak dotąd nikomu nie udało się go odczytać.
Jesienią, gdy światło odchodzi, zrywamy kropki zdań i chowamy je w ciemnych kałamarzach butelek.
Kiedyś może my też nauczymy się pisać.