З польських поетів

by Diana

Переклала Єлизавета Восковнюк

Ян Бжехва. Необережність
Джерело

Мене вела за руку муза безтурботна,
Хвилини щастя куштував я як вино – до дна,
Ні днів юнацьких не лічив, ні літ не помічав,
Прожитий час лиш спогадом приємним завіряв.
І старості обличчя для мене незримі,
Я ставив слово біля слова і риму при римі.
Рими в голові роїлися срібним відголоссям.
Срібний пил осипався на моє волосся…
Так переступив я межу людського віку!
– Треба бути пильним, дурному чоловіку!

Йонаш Кофта. Вино самотніх
Джерело

Ще один крок, маленька вічність
В цю мить може спинитись час
Біля твоїх поз недоречність
Є самотність як дзеркало і вальс
Це твоя тінь закутала холодом сірим
Шепоче: ти ніхто, нема тебе
Немає правд, немає брехонь
Одне ти знаєш, що ти сам
І так буде, залишиться так
Випий до дна
Гірке вино самотніх
Випий
І ти і я
Думав у смерті очей нема
На вицвілій афіші
В тиші
Гірке вино самотніх
Випий до дна
Ти ще маєш якесь обличчя, якесь тіло
Мету, в якій тебе ув’язнило буття
Ще не вдалось тобі жодне діло
Знаєш одне, сором й каяття
В порожні дні міцними сітями заплетений
В вузлах ти жив і чуєш шум в крові
Немає правд, немає брехонь
Одне ти знаєш, що ти сам
Примирений з поразкою хтось…ніхто…
Випий до дна
Гірке вино самотніх
Хай чорний блиск
Зблисне у склі
У світі стін
Почуєш лиш себе
В тиші
Гірке вино самотніх
Випий до дна

Єжи Ліберт. Море і вино
Джерело

Як поцілунок мій твої вуста підкоре!
Навіщо подорож далека і глибоке море?
Вії мов пташки летять аж вечір їх стомить,
Неначе пелюстки троянд в повіках неба тонуть.
А земля, як вуста твої, персиком й вином
Наповнить серпанок ночі, що з місяцем разом.
Знаю, мила, любов нас зводить і розводить,
Як вино нас п’янить і як море холодить.
З очей наших, з вус йде одвічна причина –
Очі сумують за морем, а вуста прагнуть вина.

Казимеж Вежинський. Весна і вино
Джерело

Весна і вино: дві легені подихом
Молодим зрощені і в сліпому захваті
Наспівуючи поганським сміхом
Оди людині, життю, пантеїзму й землі.

Весна і вино: це вуста, які вмить
Поцілунками змішують сни в голові,
Що аж йде обертом й димить!…
О, друже! П’ю щоб всі були живі!