З американської поезії

by Diana

Переклала Тетяна Панченко

Рой Шеєле
ВИНО НЕБРАСКИ
Джерело

Нахил пляшки, розливання, підхоплення краплі
з горлечка, нижня частина склянки
наповнена розплавленим золотом, натяк на світло
в роїнні плямистих бульбашок,
схожих на кісточки, що проглядають крізь шкірки крутобоких виноградин;
без кісточок згодом, коли заспокоїться; над вінцями
ніс працює, оцінюючи букет;
далі легке збовтування, знову ніс
і потім п’янкий перший ковток, атака смаку,
наче скуштував ціле гроно
у раптовому вибуху єдиної виноградини;
усі затаєні тут спогади про одне літо миттєво
переповнюють, Бабине літо смакових рецепторів,
загальна мрія про непевний урожай,
зібраний серед сусідніх кукурудзяних полів,
і зворушливі пташині крадіжки, скептичне глузування
фермерів (буцімто, якщо щось
не пробували раніше, то не варто і намагатися);
рух проти течії, повстання проти
місцевих традицій, поки виноград
не достиг, залиснів,
був обережно зібраний, уведений до
процесу трансформації, заслужив
цю міру дегустації в малу зелену пляшку,
етикетку, що недооцінює його багатств,
цокання келихів над столом із їжею,
корок видобутий чистим, наче мораль казки.

Кім Аддоніціо
ДЕГУСТАЦІЯ ВИНА
Джерело

Думаю, що впізнаю потріскану шкіру.
Я майже впевнена, що відчуваю запах вишень
із Ширлі Темпл, який батько купив мені

у 1959, у барі в Орландо, штат Флорида,
а також хлору від маминої купальної шапочки.
І поцілунки з минулої зими, як сіль на чорному льоду,

наче місяць, що віддалився від землі.
Коли Лі По пив вино, місяць занурився
у річку, і він пірнув слідом.

Мабуть, він смакував сміх.
Коли моя подруга Сьюзен п’є,
вона плаче, тому що ірландка

і бездітна. Я б хотіла ще раз
відчути смак дощу, який прибув
одного дня і випав ледь не там,

де я стояла, тож я підставила обличчя,
жива одразу в двох світах,
знаючи, що це закінчиться, і не хвилюючись.

Біллі Коллінз
ЛІТАНІЯ
Джерело

Ти хліб і ніж,
Кришталевий келих і вино…
Жак Крікійон
Ти хліб і ніж,
кришталевий келих і вино.
Ти роса на ранковій траві
і палаючий сонячний диск.
Ти білий пекарський фартух,
птахів з боліт сполоханий політ.

Ти не вітер, однак, у фруктовім саду,
не сливи на прилавку
чи картковий будиночок.
І точно вже не повітря, напоєне хвоєю.
Ну не можеш ти бути повітрям, напоєним хвоєю.

Є ймовірність, що ти риба під мостом,
можливо навіть голуб на генеральській голові,
але ти навіть близько
не поле волошок у сутінках.

І швидкий погляд у дзеркало підтвердить,
що ти ані чоботи у кутку,
ані човен, що дрімає в елінгу.

Може тобі буде цікаво,
якщо вже говоримо про розмаїту образність світу,
що я – шум дощу по даху.

І так сталось, що я ще й падаюча зірка,
вечірня газета, яку несе алеєю вітер,
і кошик каштанів на кухоннім столі.

А також місяць, що проглядає крізь віти дерев,
і чашка чаю сліпої жінки.
Але не хвилюйся, адже я не хліб і ніж.
Ти все ще хліб і ніж.
І завжди будеш хлібом і ножем,
не кажучи вже про кришталевий келих і – чомусь –
вино.