Марек Бєньчик. Святий Михаїл пильнує душі

by Diana

Переклала Маріанна Восковнюк
Джерело

Давно-давно тому, за лісами, за Альпійськими горами, певний француз запросив мене на вечерю; ми сіли до столу, він відкоркував якесь старе, відоме шато, налив, випив ковток і поглянув мені просто у вічі. Décédé („неживе”) – сказав він і важко зітхнув. Помер, коли, хто? – питання роїлися в моїй голові – старий приятель, генерал де Голль, хтось з родини, коханець дружини? Тоді я не знав, що у Франції про вино говорять як про людину; тож якщо його вже не можна пити, щось пішло шкереберть поки воно стояло в льосі, про таке вино драматично скажуть, що воно померло, загинуло, врізало дуба.
«Вино нагадує людину, – писав Бодлер 150 років тому, – (…) Я б не здивувався, якби деякі раціоналістичні уми, захоплені ідеєю пантеїзму, присвоїли йому різновид особистості». Так склалося. Переконання про статус вина як живої істоти сьогодні є основою мови дегустаторів; ця мова – це дійсно рай або розпуста антропоморфі́зму. По-перше, тут вино сприймається як жива істота (далі я цитую): попри свою молодість уже нас зачаровує; буде ще довго у формі; на нього чекає чудове майбутнє; гарно зустріне старість; створене аби прожити довге життя; містить у собі всю повноту життя; це аристократ у розквіті сил. По-друге, воно має свою особистість: у нього є раса, тип, воно наділене прекрасним потенціалом, у нього є й додаткові переваги (якими потім нас засліпить); воно щедре; вишукане; має чудовий характер; бажане; складне; підтримує міжособистісні контакти. По-третє, вино поводиться по-різному: буває пустотливе, шорстке, вибивається з сил або розвивається гармонійно; замикається в собі або починає розкриватися; воскресає після декількох років летаргії; лестить нам і лоскоче марнославство; ламає бриль перед нами. По-четверте, свідчить про своє походження: ґрунт, в якому воно проростало не введе в оману; воно є прекрасним проявом своєї землі, вічною легендою про своє місце на землі.
Професійний дискурс про вино шукає свою власну, окрему, оригінальну форму і має, як говорить Барт про любовний дискурс, свої “фігури”. Мова дегустаторів повинна залишатися дещо технічною – саме цього від них очікують; від них очікується, що вони визначать барву, виявлять вади вина, вирахують, коли досягне зрілості і що зміниться на старість, які запахи зникнуть і які нові можуть проявитися. Але водночас це мова людей, заплутаних в історії кохання, котрі шукають, як кожен хто колись кохав, форм вираження свого почуття. Саме тому дегустаційний дискурс щоразу виходить за межі технічної конкретики і підбирає слова, метафори, синтаксис та дикцію, які свідчать про характер вина, виражають настрій дегустатора, його захоплення уособленням: двоїстою натурою вина.
У цій мові трапляються поетичні, драматичні, ліричні та грубі ноти. Кілька цитат з торішнього путівника по вину видавництва «Ашетт Лівр»1. Про Шаблі Гран Крю2 95 року з Domaine des Iles: «Це вино можна порівняти з котом. Воно наче муркотить у келиху, купається у пестощах, готове ластитися аби тільки про нього трохи подбали. Виглядає бездоганно (…)». Про вино Шаблі Домен Вокоре3 95 року: «Колись про величне Шаблі говорили, що воно «плекає в собі кохання». Тут його хоч відбавляй! При контакті з повітрям відгонить йодом: морський букет! Воно атакує дуже гарно і без фіміаму. Чудове класичне вино, сповнене чарівності та душі». Про Савіньї-ле-Бон4 з Domaine Champy ’95: «Нещодавно полишило пивницю і має на щоках те, що Колетт5 назвала «блідим сяйвом». Повітря світу дещо забарвить його і додасть кольорів. Ніс (сукупність ароматів), все ще трохи лінивий, потребує часу, щоб увібрати рослинні запахи. Рот (сукупність смакових відчуттів) – це храм, зведений для бога задоволення: майстерний меланж безпосередності та зрілості. Фінальна нота схожа на хвіст павича». Про Мінервуа6 з Domaine Borie de Maurel Cuvée Sylla: «Вино присвячене римлянину Су́ллі знову зірвало одностайні оплески нашого сенату завдяки пурпуровій тозі та легіонам фруктових, квіткових та пряних ароматів, що йдуть щільними рядами. Воно вбивається в силу і обдає щедрістю з першої атаки, а його мужнє тіло впорається з усіма ситуаціями. Це вино заслуговує свого тріумфу». Про Бон Премье Крю “Ле Грев”7 95 року: «Святий Михаїл, який пильнує душі з вівтаря Ван дер Вейдена в готелі «Діє де Боун», не має красивішого червоного плаща і більш зосередженого виразу обличчя. Запах бріоші, маслянисті нотки, що передвіщають розкіш ідеально сформованого тіла, міцного, але бадьорого. Гармонійне на запах та смак, це справжній успіх та його вихваляють з усіх боків».
Тепер наша черга. Про Медок8 Château Barrèryes 1995 року, золота медаль на ярмарку в Парижі, варшавський дегустатор сказав би так: «Вже у колисці це чудове вино задушило голову гідри терпкості та стерильності. Ще від народження м’язисте, як кожен герой та будь-який лиходій, все ж набирає ваги та округлостей фігури. Майбутнє посміхається цьому вину, як мати сплячій дитині. Баю, баю, дитинко, побачимося за два роки, коли ти виростеш».
– – – –
1. фр.Hachette Livre – фірма, що займається виданням та поширенням книжок.
2. Сhablis Grand Cru.
3. Chablis Domaine Voceret.
4. Savigny-Lès-Beaune.
5. французька письменниця, одна з зірок Прекрасної епохи.
6. Minervois.
7. Beaune premier cru Les Gréves.
8. Medoc.