Metaphora

Переклала Єлизавета Восковнюк
Джерело

Глянув, краси мені додав,
а я її як свою взяла.
Щаслива, схопила зірку.

Я погодилася стати
схожою на віддзеркалення
в його очах. Танцюю, танцюю
у пурханні швидких крил.

Стіл є лиш столом, вино – вином
у келиху, що тільки келих
і стоячи стоїть на столі.
А я несправжня,
негадано несправжня,
несправжня аж до крові.

Говорю йому, що хоче: про мурашок
які вмирають від кохання
під сузір’ям кульбаб.
Присягаюся, троянда біла,
окроплена вином, співає.

Сміюся, прихиляю голову
обережно, ніби перевіряючи
винахід. Танцюю, танцюю
у застиглій шкірі, в обіймах,
котрі мене створюють.

Єва з ребра, Венера з піни,
Мінерва з голови Юпітера
були більш реальними.

Як він не дивиться на мене,
шукаю своє відбиття
на стінах. І бачу лиш
гвіздок, з якого знято полотно.