Жозеф Фольє. Старі вина, старі друзі

by Diana

Переклала Марина Ігнат
Джерело

Існує не так багато речей, яких би прикрашала старість, якщо прислухатися до народної мудрості, то таких – тільки дві: вино і дружба. Народна мудрість бачить правду. Всі погодяться про вино і ніхто не сперечатиметься про дружбу.І, напевно, одним з найкрасивіших променів вечірнього сонця буде відпочинок, який дозволяє нам сповна насолодитися старими друзями, як і старими винами, без ілюзій чи помилок молодості, без поспіху і турбот дорослого життя.
«Випити пляшку гарного витриманого вина з старими добрими друзями» ‒ у цих небагатьох словах, які я часто пишу і кажу, є щось таке, сам не знаю навіть що, що мене захоплює.Ще в юності я почав відчувати цей захват, який з роками тільки зростав. Уявляю друзів, які зібралися зимовим вечором біля каміна, насолоджуючись божоле, чи літнім теплим вечором під деревом, випиваючи добре охолоджене мюскаде, в диму люльок, говорячи небагато і без поспіху, обмінюючись поглядами і спогадами. І нехай Господь дарує нам більше таких зустрічей, що як оазиси в пустелі на шляху нашого паломництва.
Старі вина, старі друзі… Коли я був дитиною, я знав двох старих пенсіонерів, двох друзів з одного села. Один із них був абсолютно глухий, та глухота не давала йому й натяку на якесь спілкування. Попри це вони часто гостювали один в одного. Годинами сиділи разом, мовчки, тільки випиваючи місцеве вино та час від часу покурюючи свою глиняну люльку. Я не розумів і часто задавався питанням, яке задоволення вони отримують від цих зустрічей? З тих пір я зрозумів. Лише їхньої присутності було достатньо аби висловити дружбу. І оскільки вони обидва були християнами, у їх взаємній присутності був Бог.