З віршів Чарльза Сіміча

by Diana

Переклала з англійської Юлія Починок

Від перекладачки:
Чарльз Сіміч народився у Белграді в 1938-му році, а емігрував з Югославії за океан у 16-ти річному віці. Чарльз закінчив середню школу в штаті Іллінойс, навчався у Нью-йоркському університеті. Починаючи з 21 року, видав у цілому понад 20 томів поетичних збірок, в тому числі дві поеми, кілька добірок есе та книгу спогадів під назвою «Муха в супі». У 1973-му році переїхав до Нью-Гемпшир, де живе і донині.

Вибір віршів Чарльза Сіміча здійснено з джерел:
Selected Poems, 1963-1983. Revised and expanded. George Braziller, New York 1990.
Unending Blues: Poems. Harcourt Brace Jovanovich, Publishers, San Diego-New York-London 1989.
The Book of Gods and Devils. Harcourt Brace Jovanovich, Publishers, San Diego-New York-London 1990.

 

СТРАХ
Страх переходить від людини людині
Несвідомо,
Як листок, опадаючи, поворухне
Інший.

Раптом ціле дерево тремтить
Без жодних ознак вітру.

FEAR
Fear passes from man to man
Unknowing,
As one leaf passes its shudder
To another.

All at once the whole tree is trembling
And there is no sign of the wind.

 

ВІРШ
Щоранку забуваю як це.
Споглядаю на туман, що здимається
Велетенськими кроками над містом.
Не належить нікому.

Тоді згадую собі черевики,
Необхідність їх одягати,
Нахилятися, щоб зав’язати
Вдивлятися в землю.

POEM
Every morning I forget how it is.
I watch the smoke mount
In great strides above the city.
I belong to no one.

Then, I remember my shoes,
How I have to put them on,
How bending over to tie them up
I will look into the earth.

 

ВИДЕЛКА
Ця дивна річ вигулькує
Просто з пекла.
Нагадує пташину лапку
Завішану на шиї людожера.

Якщо тримаючи у руці,
Проштрикнеш нею шматок м’яса,
Зможеш уявити рештки птаха:
Голова, схожа на твій кулак
Велика, лиса, бездзьоба і сліпа.

FORK
This strange thing must have crept
Right out of hell.
It resembles a bird’s foot
Worn around the cannibal’s neck.

As you hold it in your hand,
As you stab with it into a piece of meat,
It is possible to imagine the rest of the bird:
Its head which like your fist
Is large, bald, beakless and blind.

 

ЛОЖКА
Стара ложка,
Обсмоктана,
Вилизана до блиску,

Відполірована
До іскри з ока.
Світиться,

Розглядає тебе
Зі столу
Готова видряпати

Сьогоднішню дату
І твоє ім’я
На голій стіні.

SPOON
An old spoon,
Chewed,
Licked clean,

Polished back
To its evil-eyed
Glow,

Eying you now
From the table,
Ready to scratch

Today’s date
And your name
On the bare wall.

 

ВІРШ БЕЗ НАЗВИ
Питаю поводиря
Як міг дозволити
Вилити з себе кулю?
Забув казання алхіміків?
Плекаєш надію,
Що перетворишся на золото?

Ніхто не відповідає.
Поводир. Куля.
З іменем-звучанням
Глибокого і тривалого сну.

POEM WITHOUT A TITLE
I say to the lead
Why did you let yourself
Be cast into a bullet?
Have you forgotten the alchemists?
Have you given up hope?
Of turning into gold?

Nobody answers.
Lead. Bullet.
With names like that
The sleep is deep and long.

 

КАВУНИ
Зелені Будди
На прилавках.
З’їдаємо посмішку
І випльовуємо зуби.

WATERMELONS
Green Buddhas
On the fruit stand.
We eat the smile
And spit out the teeth.

 

ПОЛОНЕНИЙ
Думає в цю мить про нас.
Про лінивий шелест листя,
Що приспало нас по обіді
І змусило лягти.

Зауважує мою руку на її грудях,
Її закриті повіки, вологі губи
На моїм чолі, і тіні дерев
На стелі над нами.

Стільки часу зійшло. Тяжко йому
Зрозуміти, що тут ще є.
І заразом тривала підозра
Нашого неіснування.

THE PRISONER
He is thinking of us.
These leves, their lazy rustle
That made us sleepy after lunch
So we had to lie down.

He considers my hand on her breast,
Her closed eyelids, her moist lips
Against my forehead, and the shadows of trees
Hovering on the ceiling.
It’s been so long. He has trouble
Deciding what else is there.
And all along the suspicion
That we do not exist.

 

ПОЛОЖЕННЯ БЕЗ ВИМІРУ
Коли хтось
Кого не помічав раніше
Повстає у порожньому фільмі
І проектує тінь
Серед казкових вершників
На екрані

Огортаєшся тремтінням
Розуміючи що це ти
На шляху
До сліпучого вуличного
Сонця.

POSITION WITHOUT A MAGNITUDE
As when someone
You haven’t noticed before
Get’s up in an empty theatre
And projects his shadow
Among the fabulous horsemen
On the screen

And you shudder
As you realize it’s only you
On your way
To the blinding sunlight
Of the street.

 

ГРУДЕНЬ
Сніжить
залишаючись вигнанцями
йдемо
мов сандвічі, несучи дошки на плечах і грудях –

один проголошує
кінець світу
інший
ціни за послуги у місцевих перукарнях

DECEMBER
It snows
and still the derelicts
go
carrying sandwich boards –

one proclaiming
the end of the world
the other
the rates of a local barbershop