З хорватської поезії

Переклав Володимир Криницький

Добриша Цесарич
У сутіні

Спадає сутінь. Перші зорі
І ліхтарі міські мигтять,
Коханець мріє про кохану,
І мріє про вино пияк –

Я тихо йду біля будинків,
Де вікна світять теплим світлом;
І всі нещастя, зло й підозри
Зненацька стануть непомітні.
У сутіні м’якій всміхнуся,
Врочистий в сяйві зір величних,
Відчую глибину усього,
І те життя, що вічно – вічне.

U SUTON
U suton, kada prve zvijezde
I prve gradske lampe sinu,
Kad ljubavnik o dragoj sanja,
A pijanica o svom vinu —

Ja tiho hodam pored kuća
U kojima se svjetla pale;
Sva zla, i nevolje, i sumnje
Najednom budu posve male.
I smiješim se u meki suton,
Od zapaljenih zvijezda svečan,
I osjetim dubinu svega,
I da je život vječan — vječan.
Джерело

Зоран Жмирич

* * *
коли кати
заклякнуть біля замордованих
коли вовки
впадуть біля ягнят
коли нам вітер
на хребті обсушить м’ясо
коли холодний дощ
омиє наші кості
коли між ребрами
трави проб’ються стебла
а між вустами
проросте насіння
коли туман
продиміє крізь очі
і буревій
обвіє наші груди
змія гніздо зів’є
у нас під лобом
і меду з-понад нас
наносять бджоли
чи наші кості хтось зуміє розпізнати
чи нас тоді хтось зможе роз’єднати

* * *
kad koljači
kleknu kraj poklanih
kad vukovi
padnu do janjadi
kad nam vjetar
s kičme zguli meso
kad nam hladna kiša
spere kosti
kad kroz bijela rebra
nikne trava
kad kroz usta
sjemenje proklija
kad se magla
provuče kroz oči
kad procvili bura
kroz slabine
u prsima
guja splete gnijezdo
u sred čela
med porodi pčela

tko li će nam kosti raspoznati
tko li će nas moći razvrstati

Добрі наміри
Одного вечора
Я підвівся
І з найкращими намірами пішов
На війну. За незалежність.
Але дорогою перечепився
Об національну гордість.
Тобто, все було б гаразд,
Якби мені не дали автомат,
На якому написано
«Црвена Застава»1…

Що сказати?
Долі конем не об’їдеш,
А голова одна.
То чи варто йти на вовка,
щоб трапити на ведмедя?

Тому я поїхав в Осло й вступив у
Den norske Veterinærinstituttet2.
Знаєш, скільки оленів щорічно кидає терени,
І гине, шукаючи кращого місця для життя?

DOBRA NAMJERA
Jedne večeri
Ustanem se ja
I s najboljom namjerom krenem
U Domovinski rat
No po putu se spotaknem
O nacionalni ponos

Sve bi bilo OK
Da mi nisu dali pušku
Na kojoj je pisalo
Црвена Застава…

Što reći?
Pismo je pismo
Dok je glava jedna
A ni s rogatima se nije za bosti

I tako ti ja upišem fakultet u Oslu
Den norske Veterinærinstituttet
Znaš li koliko sobova godišnje napušta stanište
I ugiba tražeći bolje mjesto za život?
Джерело: Žmirić, Zoran. Zapisano metkom. Rijeka : Studio TIM, 2015.

Мілан Загорац
книга мертвих

одного дня
інтелект
у вигляді
елегантного блакитного світла
що переливається у призмі
з якогось сузір’я неподалік
конячої голови
вважатиме фейсбук
ультимативною книгою мертвих
раннього світанку свідомості
тобто, всі ми будемо
один за одним
мертві й давно станемо прахом
коли наші фото
й плутані висловлювання
наочно
оспівуватимуть
вічне життя
обіч цифрового бога

knjiga mrtvih
jednog će dana
inteligencija
u obliku
elegantne plave svjetlosti
koja se prelijeva u prizmi
iz sazvježđa blizu
konjske glave
razumjeti facebook
kao ultimativnu knjigu mrtvih
ranog osvita svijesti.
naime, svi ćemo biti
jedan po jedan
mrtvi i odavno prah
dok ce naše slike
i nerazumljive riječi
očito
pjevati u slavu
vječnog života
onkraj digitalnog boga

Котяча скорбота
Не знаю, чи ви помітили, але коли якийсь кіт загине на дорозі, якщо немає поблизу людей, до його тіла сходяться коти, мовби на якісь збори, обнюхують, оточують тіло й ніби плачуть, завивають, проводжають-прощаються, а потім розходяться. Таку сцену бачив я кілька разів, найчастіше вночі, на дорозі, коли навколо не було ніде нікого.
Чому ж нам завжди казали, що коти – нерозумні й нечулі тварини? І чому й далі вчать, що тварини не мають душі?

MAČJA ŽALOST
Ne znam jeste li primijetili, ali kada neka mačka pogine na cesti, kada nema nikoga od ljudi u blizini, oko njezinog se tijela okupe mačke, kao u nekom zboru i njuše, zatim posve okruže tijelo i djeluje kao da je plaču i zavijaju, a zatim ispraćaju tako što se jednostavno okrenu i odu. Ovaj sam prizor vidio nekoliko puta, najčešće noću, na cesti, kada oko mene nije bilo nigdje nikoga.
A zašto su nas uvijek onda učili da su mačke neuračunjive i bezosjećajne životinje? Zašto nas onda uče da životinje nemaju nikakvu dušu?
Джерело

Даворка Чрнчец
Наша лавка

Сьогодні вітер дивний
приніс аромат поцілунків терпких
на лавці в парку
і стало цікаво мені:
чи дім – там, де
язиком землю відчуваю
куштуючи першу полуницю з весни,
де колючки ожини, нишком зібраної,
повертають мене в дитинство
або лавка в парку в маленькому містечку
якій ти обіцяв придумати ім’я
після довгого поцілунку
у теплих обіймах
щоб я ще довго його
у кутиках уст як усмішку носила.

Вітер сьогодні на мить спинився зчудовано.

NAŠA KLUPICA
Danas je vjetar čudan
donio miris poljubaca patinastih
na klupicu u parku
i pitam se
je li dom tamo gdje
pod jezikom zemlju osjetim
kušajući prve jagode s proljeća,
gdje me trn kupine krišom ubrane
u djetinjstvo vraća
ili klupa u parku nekog malog grada
kojoj si obećao nadjenuti ime
nakon dugog poljupca
zakriljenog toplim zagrljajem
da ga još dugo
u kutu usana kao osmjeh nosim.

Vjetar je danas na tren začuđen stao.
Джерело

Міро Шкугор
Птах свободи

наскочить вранці зима
на осінь
допустивши в місто
на передчасну аудієнцію
кілька сніжинок зі Слєма3

з будинку мене проводжає
стриманий порух санок
не опертих звечора вчора
на стіну у підворітті

поки вітру ніяк не вдається
зачинити ворота сусіднього двору
з якого хіба що будинок
не втік

думка про тебе
досі не дає мені зав’язати
шнурки
які постійно розв’язуються
дорогою до автовокзалу

щойно хтось розсипав
жменю птахів з-під дахів

PTICA SLOBODE
nasrće jutros zima
na jesen
pripuštajući gradu
u preuranjenu audijenciju
par pahulja sa Sljemena

iz zgrade me ispraća
suspregnuti pokret sanjki
koje sinoć nisu bile
naslonjene na zid haustora

dok vjetar nikako ne uspijeva
zatvoriti vrata susjednog dvorišta
iz kojeg još samo kuća
nije izišla

pomisao na tebe
i dalje mi ne dopušta svezati
žnirance cipela
što se redovito razvezuju
na putu do autobusne postaje

netko je upravo prosuo
šaku ptica iznad krovova

Джерело

Желимир Периш
Таблетки проти ненависті

тільки цього, боже, більше нічого
таблеток проти ненависті, двічі по одній після їжі
сиропу проти зверхності
мазі проти заздрості, втирати глибоко-глибоко
щеплення проти зла, в обидві руки, і якомога раніше
більше нічого, боже
можливо,
емоції – лише хімічні процеси, та чи ж ми
хімії не контролюємо, хіба не
все контролюємо
зачаття, смерть, хвороби, епідемії
усе контролюємо, усе охопили
віруси переборюємо, бактерії знищуємо
гормони вгамовуємо, емоціями керуємо
медицина пішла далеко, дуже далеко
майже до краю
іще трішки, ще всього кілька кроків – і буде чудово
чудово, боже, чудово
уяви: таблетки проти ненависті
пластирі проти злоби
уяви: супозиторії проти бога
рай.

TABLETE PROTIV MRŽNJE
samo to, bože, samo to
tablete protiv mržnje, dva puta po jedna, poslije jela
sirup protiv oholosti
mast protiv zavisti, utrljati duboko, duboko
cjepivo protiv zla, u obje ruke, dok su što manji
samo to, bože
moguće je
emocije su samo kemijski procesi, nisu li
kemiju kontroliramo, zar ne
sve kontroliramo
začeće, smrt, pošasti, epidemije
sve kontroliramo, sve smo osvojili
viruse suzbijamo, bakterije gnječimo
hormone usmjeravamo, emocijama upravljamo
medicina je otišla daleko, zbilja daleko
blizu smo kraja
još samo malo, još samo par koraka i bit će nam divno
divno, bože, divno
zamisli, tablete protiv mržnje
flasteri protiv pakosti
zamisli, čepići protiv boga
raj.

Джерело: Periš, Želimir. X: Pjesme. Zagreb : Algoritam, 2016.

_____________________
1 «Црвена Застава» – «Червоний прапор» (серб.), зброярське підприємство в СФРЮ, виробляло, крім іншого, ліцензійні модифікації автомата Калашникова.
2 Норвезький ветеринарний інститут (норв.).
3 Слєме – найвища вершина біля Загреба.