Ніна Макуха. Два переклади з Мандельштама

* * *
Cон не бере. Гомер. Цупкі вітрила.
Перелік кораблів я дочитав до середини.
Ця довга зграя, потяг співів журавлиних ,
Що над Елладою піднявся як на крилах.

Мов журавлиний ключ за обрії чужі, –
На головах царів лиш пінява священна,-
Куди ж ви пливете? А що б, як не Єлена
Чи Троя лиш одна, для вас, міцних мужів?

І море, і Гомер – наповнене коханням
Кого ж я маю слухати? Як і Гомер мовчить,
І море чорне, так вигадливо звучить
І з гуркотом важким наповнить сни пізнанням.
Джерело

* * *
Весна холодна. Крим полохливий і безхлібний.
І як за Врангельських часів такий же винний.
Колючки на землі , латки на дранті жалюгідні,
І той же дим оскомистий, кусючий, непотрібний.

Так само пишна й неповторна синя даль
Дерева, де бруньки бубнявіють життям,
Стоять, немов чужі, і викликає співчуття
Пасхальними дурницями прикрашений мигдаль.

Природа вже не пізнає свого обличчя
І тіні страхітливі України та Кубані –
На повстяній землі голоднії селяни
Пильнують хвіртки, що веде у потойбіччя.

Джерело